Вже довгий час мені всі родичі розповідали різноманітні історії про те, що мій чоловік мені зраджує, що його бачили з іншими жінками. Однак я намагалася не вірити цим чуткам, я вірила, що ми кохаємо один одного і нам добре разом. До того ж чоловік не одноразово говорив, що кохає лише мене.
І от нещодавно викрилася вся правда. Я зрозуміла, що ці чутки є не безпідставними. Я ледь не втратила свідомість, коли побачила свого чоловіка разом з іншою жінкою. Тоді я вирішила під час обіду на роботі прогулятися містом… звернула увагу на чоловіка, який сидів на веранді з якоюсь незнайомкою. Важко було не помітити, що дівчина при надії. Тоді я одразу зателефонувала коханому, можливо, це не те, що я думаю, однак він збрехав – сказав, що в цей момент на роботі.
Мене вразила ця брехня, зрада, а ще той факт, що його коханка – вагітна. Той жахливий період свого життя я просто не хочу згадувати – не могла собі знайти місце. Вночі не спала, а вранці ледь вставала на роботу. В мене виникало мільйони різних запитань: чому він з нею, чим вона краща і взагалі, що його не влаштовувало у наших стосунках? 
Одного дня чоловік сказав, що в нього багато справ, новий проєкт, тому він затримається на роботі. Я вирішила за ним прослідкувати. В цю ж хвилину викликала таксі і направилася до його офісу. Зачекала пів години, поки цей красень направиться до своєї коханки. Я простежила за ним і дізналася, в якій квартирі живе ця дівчина. Потім я посиділа на лавці під під’їздом: все ніяк не могла вирішити: заходити мені в квартиру до неї чи ні?
Просто навіть якщо зайду туди, до них, то що я скажу…. Зробила вдих, набрала хоробрості й самостійно відчинила двері в квартиру. Мій Антон сидів з тою дівчиною з кафе на кухні. Я одразу сказала, що є його законною дружиною. Дівчина зробила здивований погляд.
– Як це дружина? Антоне, ти ж казав, що розлучився ще пів року тому? ти ж знаєш, що був би ти одружений, я б не зустрічалася з тобою. Ой, горенько, то ми не одружимося? А що дитина тепер буде в неповній сім’ї?
Антон дивився на нас обох спантеличено, і тут я відповіла:
– Люба, не переживай ти так. Можеш забирати собі цього чоловіка з потрохами, мені такого мотлоху біля себе не потрібно. Але вже будьте готові до того, що він вам буде зраджувати. Я з цим миритися не збираюся, подаю на розлучення, – сказала я і пішла.
Дійсно подала до суду, відсудила в чоловіка все, що могла, а сама переїхала в інше місто.
Не знаю, що з ним зараз, але мене це не хвилює, мені більше до вподоби моя свобода, а не постійний біль від зрад.
Як Ви пережили зраду рідної людини?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!