До недавнього часу я торгувала на ринку. Навпроти мене був хлібний відділ, в якому працювала продавщицею Валентина – надзвичайно жадна жінка, і про це знали всі навколо. Обраховувала всіх поголовно, багато разів були скандали, кожен раз вона викручувалася по-різному, в залежності від покупця. То мовчки поверне гроші, то з вибаченнями, а на когось ще й накричить, скаже, що решту правильно дала, нехай не видумують.
Так прийшов до неї одного разу хлопець-підліток, не більше п’ятнадцяти років, і вона його на тридцять гривень обрахувала. Він це зрозумів і попросив дати решту, у відповідь Валентина нагрубила.
Я ще тоді висловила їй, що думаю з цього приводу, а вона і мене насварила: ти, мовляв, не бачила скільки я дала здачі.
Через пару днів хлопець якийсь проходив повз нас і раптом запитує:
– Хто ланцюжок золотий зронив?
А на підлозі і правда ланцюжок лежить.
Жадібність взяла верх над розумом, і Валя різко підривається й вибігає з відділу з криком:
– Це мій!!!
Підбирає ланцюжок і назад до відділу. Ланцюжок, звичайно, виявився фальшивим.
А ось гроші, які зникли у Валі з-під прилавка, поки вона за ним бігала, цілком собі справжніми.
Чи знаєте Ви схожі ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!