Моя донька Таня вже давно з чоловіком в Німеччину поїхала. Вони багато працювали, аби влаштувати там життя. А я сумувала страшенно. Особливо важко стало, коли на пенсію вийшла. Від самотності всілякі дурниці в голову лізли. Та тоді зателефонувала доня і змінила моє життя.
– Приїжджай до нас, сидітимеш з онукою. Тут декрет зовсім короткий, це важко.
Я відразу зібрала речі й поїхала. Як раділа, що буду поруч із рідними. Квартиру ж зачинила. За нею мав доглядати син, котрий саме навчався в іншому місті.
В Німеччині мені жилось дуже добре, ця країна мене змінила. Я багато гуляла з онукою, купувала лише корисну їжу, готувала для молодих. Все було добре, от тільки моя присутність завжди дратувала зятя. Особливо він не любив слухати мої поради стосовно того, що треба в оселі зробити. Микола й справді не надто старався господарювати.
– Це не наше житло. Нащо тут стіни фарбувати? Гроші на вітер.
– А хіба ж не приємніше в чистоті жити.
– От поїдете до себе і будете робити, що хочете.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
А ще мені не подобалось, що він надто полюбив вживати спиртне. Казав, що заслужив, бо багато працює.
– Якби ти ці гроші, що на пиво витрачаєш, збирав, вже б квартиру купили.
– То не ваша справа, на що я свої гроші витрачаю.
Я пояснювала Тані, що вона має бути суворішою до чоловіка. Та закінчилось все тим, що одного дня зять підійшов до мене й урочисто заявив:
– Донька вже виросла, садок відвідує, ваша поміч нам більше не потрібна!
Таня стояла поруч і мовчала. Такого я від неї не чекала. Почувалась я жахливо, наче мене звільнили, як сторонню людину, просто якусь там няньку, а не рідну бабусю. А мені ж за послуги ні копійки не платили. Принижена, я повернулась в Україну. Та застала у своїй квартирі нову господиню. Виявляється, поки мене не було, син покинув навчання і почав працювати будівельником, а також розписався. Його дружина, Діана, з сумнівної родини, працює санітаркою в лікарні. Такий собі вибір.
– Сину, ти хоч сказав би, що мені нікуди вертатись?
– Я думав, що ти вже в Німеччині житимеш. Могла б там роботу собі знайти.
Вдома мені не раді. Засмучена я попросилась переночувати у сусідки. Що робити далі – не знаю! Але дітям такої поведінки не пробачу.
А ви б змогли забути такі вчинки рідних дітей?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!