Сьогодні у Василя Івановича був відповідальний день. На нього чекало знайомство із майбутніми сватами. Роман назвав адресу, яка для чоловіка була незнайомою. У тій частині міста він бував рідко, тому погано там орієнтувався. Через це чоловік вирішив вийти завчасно, аби не запізнитися. Однак Василь Іванович потрапив у затор, тому дістався в пункт призначення лише через три години.
За столиком у ресторані не було нікого, окрім його сина. Свати мали власні плани, тому не могли так довго чекати. Роман сказав, що вони пішли геть ще годину тому. Батько засмутився через доставлені незручності. Після цього випадку син більше не говорив про наступну зустріч, а Василь Іванович не осмілювався на неї напрошуватися.
Якось чоловік вийшов на традиційну прогулянку парком. Там він зустрів свою сусідку, яка завжди була в курсі усіх подій навколо. Здавалося, що вона має повноцінне досьє на кожного знайомого. Ольга Анатолівна запитала у Василя Івановича, чому він тут вештається, адже його син сьогодні о третій годині бере шлюб. Після цього усі гості йдуть святкувати весілля в ресторан. Дивно, що чоловік досі не збирається на урочистість.
Сусід спробував приховати від Ольги Анатолівни той факт, що він вперше чує про це чує. Він попрощався з жінкою і вирушив додому. Через кілька хвилина на ньому був його найкращий костюм, а в руках конверт з грішми, які батька давно приготував для свого сина.
О восьмій годині вечора Василь Іванович дістався до ресторану. Роман, побачивши батька, зніяковів. Чоловік взяв мікрофон, щоб виголосити тост. Він сказав:
– Сину, я хочу привітати вас з Веронікою із цією визначною подією. Сьогодні ви стали однією сім’єю. Сподіваюся, що ви зможете оминути усі негаразди і між вами завжди пануватиме взаєморозуміння. Цінуйте кожну прожиту мить, адже витрачений час не повернеш. Нехай радість буде вашим постійним супутником, а ваші діти ростуть вам на утіху.
Батько після цих слів просльозився й одразу пішов геть. Він попрямував в сторону зупинки. Вероніка потягла за собою Романа до виходу. Вони наздогнали чоловіка і вибачилися за те, що не запросили його на свято. Свати також вийшли, щоб познайомитися з Василем Івановичем. Їм було соромно за невдалу зустріч і свою поведінку. Через рік уся сім’я щасливо зустрічала молодих батьків на виході з пологового будинку.
Чи правильно вчинив чоловік, коли дізнався від сусідки про шлюб свого сина? А як ви вважаєте, чи можна через непорозуміння не запросити рідних батьків на власне весілля?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!