Василю Петровичу нещодавно виповнилося 65. Однак, ні жінка, ні діти та онуки його не привітали…

Нещодавно Василеві Петровичу виповнилося 65. Чоловік не планував гучно святкувати день народження. Тим паче, у країні війна, а він буде гулянку влаштовувати. То якісь танці на кістках виходять. 

Тому хотів просто після роботи посидіти у родинному колі. Аби син Дмитро та донька Ярина приїхали, взяли онуків обов’язково. Хоча це в дідуся було свято, але іменинник приготував для малюків подарунки. Купив великий пакет солодощів, для внучки Христинки вибрав найгарнішу лялечку Барбі, а Петрику та Степанчику взяв іграшкові машинки на пульті. 

Зранку дружина приготувала йому сніданок. Однак, не поцілувала, не привітала зі святом. Навіть не обійняла.

– Серденько, а ти нічого не забула?

– Точно, Господи. Ну як я могла забути? Сьогодні треба заплатити за комунальні послуги. 

Діти також не зателефонували до батька. Тільки колеги на роботі його привітали під час обідньої перерви, подарували гарний набір інструментів. 

Робочий день добігав кінця. Ввечері до Василя ще зателефонував його кум, Олексій. Чоловіки вирішили зустрітися у невеличкому кафе, випити по кухлику пива та закусити. Якраз виставить за свято

– Ні діти, ні жінка не привітали? 

– Так. Зранку кажу “сонце ти нічого не забула”. А вона за комунальні послуги згадала.

– Може пропущені виклики є?

– Ні, перевіряв телефон щогодини. От я стільки років гарував закордоном, аби дітям квартири купити, за весілля заплатити. А вони навіть забули про моє свято.

– Бо ти потрібен дітям тільки тоді, коли маєш гроші. А як тільки вони закінчаться – то все, до побачення. Навіть склянку води на старості не принесуть.

Пошепки

Василь вперше в житті не хотів повертатися додому. Адже хто там на нього чекав? Люди, які забули про таке важливе свято! 

Ось він заходить додому, роззувається, вішає куртку до шафи… і на нього вилітають з вітальні онуки. Тримають у руках надувні кульки, стрибають, кидаються в обійми.

– Вітаємо! – голосно кричали діти. З кухні вийшла жінка та тримала великий торт зі свічками. 

– А ви.. А чого зараз?

– Тату, ми хотіли тобі зробити сюрприз. Тому так довго тримали інтригу. Треба, аби ти вийшов на вулицю.

– Зараз?

– Так! Там твій подарунок. 

Біля будинку Василь помітив нову машину – позашляховик, чорний, високий. До того він їздив на старенькому Део Ланосі, який стабільно раз на тиждень ламався. Давно діти казали здати те корито на металобрухт. Однак, Вася не ма стільки грошей на нову машину. 

– Тату, це тобі!

– Мені? Нова машина?

– Так! Ну ти ж стільки всього для нас зробив.Ти найкращий тато у світі та отримаєш найкращий подарунок. Давай, заводь мотор.

Тоді Василь почувався найщасливішим чоловіком на світі. Не через те, що отримав нову машину. Зрозумів, що діти його дійсно люблять і він не пропаде. Вони йому точно склянку води принесуть на старості років. 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector