Юлія поділилась цікавою розмовою з пані Наталею, 32-х річною жителькою Макіївки, яка переїхала у Вінницю. Як тільки розпочались воєнні дії, вона одразу ж з родиною поїхала у Павлоград, там жили деякий час. Але для постійного місцепроживання обрала Вінницю.
– Ну, ваше місто прєкрасноє, – мовить блакитноока білявка російською, – но очєнь дорогоє.
– А ви росіянка? – запитую прямо.
– Та нєт, укрАїнка. А что?
– А чому ви тоді розмовляєте мовою тих людей, що вас же і вигнали з рідних домівок?
– І ви туда же! Сложно обьяснить. Ми просто думаєм на русском язике, понімаєте?
– Не розумію! У вас навіть тут, у центрі української землі не з’явилось бажання почати думати українською? Злитись з рідною мовою свого народу, а не тією, що вам нав’язали?
– Да не смешитє! А зачєм, єслі у вас половина вінничян разговаріваєт на русском? Мєня всє панімают! Да вот і ви тоже. Какая разніца на каком язике розговаривать? – зачепила за болюче! І справді чимало людей тут російськомовних.
– А ви десь працюєте?
– Канєшно! В хлебном магазинє.
– І покупців ви обслуговуєте російською мовою?
– Да – впевнено відповідає.
– Ви уявляєте собі, щоб в Франції покупців обслуговували німецькою? Чи в Польщі чеською?
Мовчить.
– Пора зрозуміти, що нас хочуть знищити! Нашу самобутність, нашу самоідентифікацію! І мова – це те, що зараз НА ЧАСІ.
Тaк oт, шaнoвнe бpaтcвo, нaм тpeбa, кoжнoмy нa мeтpoвi cвoгo житлa й нa кiлoгpaмoвi cвoєї вaги, вичaвлювaти з ceбe cyбcтpaт pабiв Рociйcькoї iмпepiї i yкpaїнcьким дyxoм зaпилювaти кoлoнiзoвaниx зeмлякiв.
Окупанти з тим і приходять, щоб стерти нашу культури і впровадити тут свою! Так от, поки ми будемо боротись, вони не отримають нічого!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!
Коментарі
-
Нема гіршого ворога, ніж твоя рідня. Шкода, що дуже пізно це усвідомилаЗнаєте, я зрозуміла одну річ. Нема гіршого ворога, ніж твоя рідня. Ра... -
– Мені тебе шкода, таких дітей і ворогу не побажаєш!Я вже 15 років живу та працюю в Італії, місто Болонья. Там я зустріла... -
– Тобі 50, ти колода у ліжку! А я молодий ще мужик, гуляти хочу – ...Я з Михайлом пройшла і вогонь, і воду, і мідні труби. Всяке траплялося... -
Впала у кучугуру снігу, але отримала не синці, а справжнє прозріння – так жити більше ...Мене звати Ірина, мені 45 років. Є коханий чоловік Мирон, дітки. Старш... -
Гибель чоловіка мене підкосила, а коли я побачила його заповіт, то зовсім втратила дар мовиМи звикли чути, що заповіт пишуть тільки старші люди, які бажають пере... -
У дім я батьків так і не впустила. Поговорили на сходах, взяла у них подарунки ...Я вже втомилася від того, що мої батьки не бажають поставити себе на м... -
– Через тебе я досі прикутий до ліжка! Ти на всьому економиш, продукти приносиш перестрочені ...У нас з Іваном ніколи не було ідеальних стосунків. Ми у шлюбі прожили... -
Я не розуміла, що відбувається у палаті. Лікарі про щось перешіптувалися, а потім до мене ...Я ще з дитинства мріяла про велику родину. А особливо про двох донечок... -
– Ти що не знаєш, як це робиться? Раз, другий і в жінки вже новий ...У молодих та перспективних Ігора та Людмили все тільки починалось. Вон... -
– Що ж ви за матір така? Діти ледь кінці з кінцями зводять, а ви ...Коли чоловік заявив мені, що хоче зі мною розлучитися, я мало не зомлі... -
– Віддам всю пенсію, тільки Олега забери до себе! Бо він мене скоро у могилу ...Два роки тому я вийшла заміж за Олега. Він був дуже гарним чоловіком... -
Майже 15 років Марта не бачила свого сина, але за той тиждень пожаліла, що взагалі ...Марта вийшла з супермаркету, купила стільки продуктів, що у пакетиків... -
– Твої діти кожного року по Турціях, Єгиптах, а рідній бабі навіть копійки чи хліба ...Я в Італії сиджу вже четвертий рік і додому не поспішаю. Бо нема до ко... -
– От не думала, що в 50 років такі концерти вдома бачитиму, – жалілася подруга10 років тому похресник Андрій одружився. - Знаєш, ну дівчина вона га... -
Дозволила мамі пожити у себе. Виявилося: диван у нас незручний, у шафі місця мало, усе ...Зрештою, трапилося все через мого брата. Він хотів свою справу почати...