Спочатку дівчата женуться за обручкою на пальці та штампом у паспорті, а потім дізнаються, що сімейне життя – не така вже й проста штука, якою здається. Берегти порядок та мир у домі завжди складно. Тут важлива поступливість і розуміння. Після одруження багато людей лише починають пристосовуватися один до одного, проявляють себе в побуті, що може неабияк спантеличити партнера. Не усім щасливцям вдається пройти цю перевірку, особливо якщо під час сімейної кризи в стосунки закоханих починають втручатися сторонні люди. На жаль, у нашому менталітеті закладено так, що жінка повинна створювати затишок вдома, а чоловік – забезпечувати сім’ю.
Однак не усім підходить така рольова модель сім’ї. Інколи дружина може й самостійно себе забезпечити, при цьому вона не вважає за потрібне займатися домашнім господарством. Саме так і сталося з героями нашої сьогоднішньої історії.
***
Мій Павло – чудовий чоловік, одружився пізно – в тридцять років, але я думала, що це вже виважений вибір. З невісткою вони вже п’ять років, один син так і не зміг знайти з нею спільної мови.
Оленка зараз сидить в декреті з дитиною, а син залишився просто наодинці. От нещодавно він забіг до мене в обід, ми не бачилися вже довгий час, і от син роззувається в передпокої – а у нього на ногах старі діряві шкарпетки! Ну ви скажете, що нічого страшного, але я таке вже бачила не один раз
От мені було б якось соромно, якщо мій чоловік ходив в дірявих носках. І сорочок погладжених в нього ніколи не бачила. Я розумію, що зараз вона в декреті, але раніше так було і до народження дитини. Подарувала їй праску ще декілька років тому, так та ще досі не розпакована!
Одного разу я вже спитала в неї, чому вона не гладить постільну білизну й ось що почула у відповідь:
«А нащо гладити те, що все одно помнеться? Головне, щоб воно було чистим ». Ні, ну ви таке бачили ?
А от світлини в соціальних мережах невістка викладає чи не щодня. Нафарбується й фотографує і себе, і дитину, каже, що хоче бути блогером.
От і навіщо їй ця дурня ще, якщо вона чоловікові часу геть не приділяє. Просто дивно, що він так це все терпить. Інколи здається, що він взагалі не одружений. Як тільки я запитну в Оленки про таку недбалість, то зразу чую у відповідь: «Я не збираюся стежити за його шкарпетками! Він уже не маленький хлопчик, а я не його матуся. Вашому Павлу вже 35 років, можете подарувати набір нових шкарпеток, якщо самі не зможете їх купити.»
Взагалі не розумію, а чого вона до мене так ставиться. Хіба ж я заслужила на таку зневагу? Підкажіть, як мені допомогти сину.
Що думаєте про ситуацію?
Кому і що можете порадити?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!