“Вдосконалюватись ніколи не пізно!”, – єхидно сказала свекруха. Вона навіть не витратила двохсот гривень, щоб зробити мені приємне

Ми з Богданом уже 15 років, як у шлюбі. І все нас влаштовує! Я люблю часто тішити коханого смачними делікатесами. Тільки от свекрусі моїй ніяк не вгодити! 

– Чому картопля завжди пересолена?

– Що це за борщ такий? І пси би його не їли!

Я знала, що добре готую і вмію здивувати Богдана. 

Свій 40-річний ювілей я вирішила відзначити в ресторані. Чоловік заробляв непогано. Та й мені на роботі дали премію! Запросили друзів, колег, родичів. Навіть моя мама приїхала з заробітків на таке свято. 

Я отримала цінні подарунки і гроші в конверті. Моя мама привезла багато гостинців, подарувала мені намисто та браслет, а ще онукам дала по 200 євро. Чоловік купив ноутбук. Мені якраз був потрібен новий!

Коли дійшла черга до свекрухи, то вона лиш витягнула з сумки кулінарну книгу і сказала:

– Вдосконалюватись ніколи не пізно! Ця книга тобі, щоб дивувала чоловіка і дітей своїми стравами! 

 

Я б не відмовилась від книги рецептів Клопотенка чи іншого знатного кухаря!

Пошепки

Але це була просто дешева книга про те, як готувати борщ, суп та інші страви.

Невже свекруха була настільки низької думки про мої кулінарні здібності? Вона наче знущалась!

Я тоді мовчки взяла подарунок, бо не хотіла скандалити на власне день народження. 

Деякі подруги почали перешіптуватись між собою. А мама взагалі хотіла вивести її з залу! Але я вдала, що подарунок мені подобається, щоб не псувати собі настрій.

До всього, я ще й знайшла чек у своєму пакеті. І зрозуміла, що ця книга коштує лише сто шістдесят гривень. Я була вражена: свекруха не лише познущалась. Вона ще й поскупилась. Маючи гідну зарплату, могла б подарувати мені щось краще. Але вона хотіла мене принизити, виставити посміховиськом перед гостями і чоловіком.

Я не забарилась з відповіддю. Ввечері, коли всі розійшлися, я повернула їй подарунок зі словами:

– Я вже всі ваші рецепти вивчила. Біда, що ви так і ніколи не вилізете за межі власної кухні, щоб навчитись чомусь справді новому!

– Дуже прикро, що ти не цінуєш мої подарунки і мій життєвий досвід. Я ж все роблю від щирого серця!

Ну, їй-богу, яке лицемірство! Не розумію, за що свекруха так мене не любить? Чим я їй не вгодила?

А які у вас стосунки з свекрухами? Як би ви зреагували на такий подарунок?

MarichkaF
Adblock
detector