Того вечора Орест привів у дім дівчину, яка, як він заявив, скоро має стати його дружиною.
– Це Уля і вона – моя наречена.
Зовні дівчина була симпатичною. Оксані вона навіть сподобалася. Однак заява про весілля стала для жінки справжнім сюрпризом. Не те щоб неприємним. Просто дуже неочікуваним.
Зрештою, вона, як і кожна мама, завжди мріяла про щасливу долю свого сина. І ось нарешті її бажання здійснилися. Гріх було не порадіти за нього.
– Приємно,- посміхнулася дівчинка.
– Мені теж, – відповіла Оксана і одразу ж почала припрошувати дітей до столу. У неї там уже все було приготовлено.
Весь вечір майбутня свекруха розглядала свою невістку. Ні, вона не прискіпувалася, просто оцінювала, хоча й не збиралася оголошувати ніяких оцінок.
На превеликий жаль під кінець застілля жінка зробила висновок: не ту людину її Орест обрав собі за наречену. Про хороше спільне майбутнє вони можуть навіть не думати.
З іншого ж боку, це не її діло і не їй з невісткою жити. Головне, щоб синові подобалася.
Ех, молодь! Хто в такому віці не робить помилок.
Через кілька годин жінка відправила дітей у кіно, а сама взялася прибирати зі столу. Однак якесь дивне передчуття ніяк не давало їй заспокоїтися.
Весь цей час вона просила Бога, щоб він направив її сина у правильному напрямку. Тепер хотіла тільки одного: щоб поруч з її сином була хороша дівчина.
Того ж вечора матері приснився сон.
Там вона бачила двох молодих дівчат і щось їй підказувало, що одна з них була нареченою її сина. Образ однієї з них потемнів, інша, яка була світловолосою і блакитноокою, тільки посміхнулася.
У голові промайнула думка, що ця дівчина і буде нареченою її Ореста. От тільки б побачити її в реальності.
Сон запам’ятався Оксані на довго.
Відтоді Оксана постійно чекала, що в житті Ореста все ж з’явиться та світловолоса красуня, з якою йому буде спокійно. Вірила вона, що це був не просто сон.
Час минав, наближалося літо. Син усе частіше почав приходити до матері невдоволеним. Жінка розуміла, що в сім’ї її Ореста щось відбувалося, але лізти не наважувалася. ж доки він одного дня не повернувся геть розбитим і не зачинився у своїй кімнаті.
Оксана нарешті почала розмову.
– Що у вас там?
-Нічого хорошого. Ми розлучилися. Це ж треба так,- спохмурнів молодик.
Дуже жінці було шкода свого сина, але чим помогти, вона не знала. Просто сказала:
– Повір, це на краще. Скоро й думати про неї перестанеш.
Орест тільки похитав головою.
– Ой, не знаю, мамо.
– А я впевнена.
– А як зараз бути?
– Облиш усе, як є. А далі видно буде.
– Якби ж усе було так легко…
– Буде, от побачиш. Ти ще зустрінеш свою дівчинку.
Раптом у двері хтось подзвонив.
Оксана глянула на сина, бо гостей ніхто з них не чекав, і пішла відчиняти.
Обоє гадали, що це Інна прийшла перепросити.
Але, коли жінка відчинила двері, то помітила перед собою ту саму світловолосу дівчинку, яку бачила колись у сні. Невже? Таке буває? Незнайомка мило їй поспішалася, просто як у тому видінні.
– Добрий вечір,- здивовано мовила господиня.
– Здрастуйте. Я Таня. Я ваша нова сусідка. Просто навпроти. Вирішила познайомитися з вами. Ось, торта вам принесла. Зрештою, історія там довга. Але, оскільки торт мені вже не потрібен, то я з радістю подарую його вам.
Оксана впустила Таню в дім. Одразу побігла ставити чайник і не могла натішитися.
Виявилося, що в сусідки сьогодні був день народження, але ніхто з рідних приїхати так і не зміг, хоча вона готувалася до святкування.
– Оресте, виходь з кімнати. У нас гості!- радісно покликала Оксана.
Саме той день і змінив життя Оксаниного сина. Цілком. Отже, сон все-таки був віщим.
Що думаєте про ситуацію?
Чи вірите у віщі сни?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!