Тетяна Андріївна все своє життя присвятила вихованню єдиного сина Михайла. Жінка дуже швидко стала вдовою, але нового чоловіка шукати не стала. Михайло ріс і згодом прийшов додому й заявив : «Мамо, скоро приведу в дім невістку».
Жінка дуже тішилася за сина і з нетерпінням чекала на невістку. Сама ж дівчина – Соломія, не підпускала до себе свекруху і не відповідала на її прихильність. Тетяна думала, що Соломія скучає за рідним домом, але як виявилося пізніше – Соломія не була товариською. З нею свекруха ніколи не лаялася, але і спільної мови знайти не змогла.
Згодом внуки з’явилися, а стосунки між ними не змінювалися. Свекруха вже сама звикла до такої поведінки Соломії й перестала звертати на це увагу. Здоров’я Тетяни також погіршилося – стали дуже боліти ноги та спина.
Одна знайома жінка порадила Тетяні поїхати в санаторій, оскільки без лікування цей біль нікуди не подінеться. Жінка дійсно чудово відпочила, отримала море вражень та познайомилася з цікавими людьми. Навіть не хотіла додому повертатися.
Поріг рідної хати переступила щаслива, з гарним настроєм. Із невеликої валізки витягла такі-сякі гостинчики внукам. Не забула і про сина та невістку — вручила їм по сувеніру: різьблення по дереву із зображенням санаторію і місцевих краєвидів.
Син з онуками з посмішкою слухали розповіді Тетяни, а от невістка мовчала. В кінці розмови молода жінка зі злості сказала: «Поки ви на курорті відпочиваєте, ваш город бур’янами заростає.» Тетяна підійшла до вікна і здивувалася, весь город був необроблений. А Соломія продовжувала: «Якщо будете ще кудись їхати, то знайте, ось таке буде зустрічати. Ноги заболіли і зразу на курорт, та ви ще здоровіші від нас».
Тетяні Андріївні аж погано стало від таких слів. Вона відвернулася, тихо пустила сльозу, мовчки взяла сапу і пішла обробляти свою половину городу.
Пішла Тетяна у свою кімнату, вся у сльозах та й впала на ліжко від неймовірного болю в серці. Вранці на городі Тетяні Андріївни не було, а на запитання сусідки, куди вона ділася, невістка відповіла: «Наша бабуся дуже запаніли, ніяк не можуть відіспатися, звикли до курортного життя».
Ввечері вже стало відомо, що не стало Тетяни Андріївни… Соломія гірко плакала та молила вибачення у старенької, але односельці сумнівалися у щирості цих слів. Всі думали, що вона швидше плаче, бо город не буде кому більше обробляти та по господарству поратися.
Що ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!