Два місяці тому я народила сина. І відтоді свекруха мені жити не дає. Щоразу, коли приходить розпочинає:
– Та не схожий малий на мого Миколу, ну зовсім.
– А на кого ж схожий?
– На коханця твого якогось. Думаєш я не знаю. Усі дівки гуляють, доки хлопці на війні життям ризикують!
Я довго усі ці звинувачення переводила на жарт. Не могла серйозно таку нісенітницю сприймати. Та після останніх подій терпець мені увірвався. Нещодавно ми нарешті змогли зробити хрестини. Після церкви ще й невеличкий обід влаштували для кумів. Чоловік, на жаль, приїхати не зміг, не відпустили. І тут, коли за столом сиділи всі гості, свекруха хильнула винця й почала:
– От як ти завагітніла, як Микола на війні! Від святого духа?
– Ви ж знаєте, що я їздила з ним зустрітися в Полтаву.
– І що просто за день все вийшло.
– Так Бог дав!
– Ти, мабуть, того в ту Полтаву й поїхала, бо дізналась, що вагітна.
Це вже ні в які рамки. Саме тоді я вирішила зробити тест. Наступного дня пішла до свекра. Вирішила його волосся взяти. Миколи не було, а свекруху навіть чіпати не хотіла. І тут Ілля Михайлович сказав дивну річ:
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Доню, не роби цього! Хочеш, я тобі заплачу!
– Чого це?
– Ну, моє ДНК перевіряти не дозволяю.
– А чого це?
– Ех, добре, скажу тобі! Розумієш, Микола – не мій син і я це завжди знав. Але дружина не знає, що мені відомо. Мені так простіше було.
– Вона вам зрадила й тепер мене звинувачує?
– Виходить, що так. Просто думає, що всі однакові.
Я не могла в це повірити. Та ще більше кортіло її провчити. От лише тепер не хочу свого чоловіка засмутити. Уявляю, що із ним буде, як дізнається.
Підкажіть, що робити? Як провчити свекруху? Аби вона нарешті відчепилась?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!