Майже 20 років я працювала в Італії доглядальницею. Ось справила доньці весілля, зробила ремонт у квартирі та й повернулась. Вирішила, що з мене досить, тепер трохи відпочину собі, адже на старість вже заробила.
Живу я сама, тому від коли я приїхала, до мене почала приходити сваха. Ми з нею дуже подружились й спочатку мені було приємно її бачити у моєму домі. Ми часто за смачним чаєм обговорювали різні ситуації, мріяли про онуків та згадували молодість. Однак потім вона почала просити позичити їй гроші. Мені не шкода було тих 20, 50 чи навіть 200 євро, але потім вона мене неабияк здивувала.
Якось приходить вона до мене як зазвичай і каже:
– Мені так сподобалось у тебе вдома, ремонти такі гарні! Тому ми з чоловіком також надихнулись… От нещодавно розпочали ремонтні роботи у квартирі однак, на жаль, нам не вистарчає коштів… — жалілась сваха.
– Ого, ну молодці! Бажаю якнайшвидше усе якісно зробити! — говорила я.
– Ти б не могла мені позичити гроші?
– Та без проблем, а скільки потрібно?
– 5 тисяч євро — заявила вона.
– Що? 5 тисяч? — в той момент мої очі полізли аж на лоба!
Таку суму я геть не очікувала почути! Як можу позичити їй 5 тисяч, якщо вона досі мені тих 200 не може ніяк повернути? Ну знаєте, але це, як на мене, називається нахабством. Тому я відмовила у позиці. Тепер сваха образилась, не приходить вже декілька тижнів та навіть не телефонує… Дивна жінка!
Я маю гроші, але накопичувала для себе не для того, щоб потім фінансувати її ремонти. Чому люди думають, що якщо я приїхала з-за кордону, значіть маю мішок євриків і можу роздавати їх направо й наліво?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!