Ми з чоловіком влітку любимо пожити у селі, хоча б один місяць. У нас там своя дача, недалеко ліс і річка, повітря таке чисте, аж солодке і так спокійно! Дуже там гарно!
І того року ми так само запланували собі там відпочити з чоловіком та дітьми. От тільки я не думала, що моя сестра і мама внесуть у ці плани свої “корективи”.
Виявилось, що у наш будинок заселилися якісь люди. Ще й проплатили оренду на кілька місяців вперед. Ми нічого про це не знали, хоча сестра була в курсі, що ми кожного року на дачі.
Здавалося, що цю проблему можна легко вирішити. Просто зрозумійте нас, ми з чоловіком самі будували ту хатинку по цеглинці, душу вкладали, робили ремонт. Скільки вихідних було витрачено, щоб швидше закінчити усе. Ми створили гарний будиночок, щоб відпочивати в ньому від галасу та метушні міста.
По документах будинок належав нам з чоловіком, але мої батьки теж мали від нього ключі. Вони навіть могли бути там частіше за нас, інколи ми разом всі відпочивали. Тато навіть посадив у саді різний виноград та фруктові дерева.
І от настав момент, коли ми хотіли приїхати на відпочинок. Вже перед в’їздом я зрозуміла, що щось відбувається не те. По-перше, біля брами стояло якесь чуже авто. По-друге, подвірʼям бігала велика вівчарка і помітивши нас здійнялася гавкати у всі сили.
Двері до будинку були відчинені, на сушці висів випраний одяг. На гавкіт собаки вийшов чоловік. пішов у нашу сторону.
– Добрий день! Вам щось підказати?
– Добрий! Ми власники цього будинку, хотіли б зрозуміти, що ви тут робите.
– Я його орендував ще тиждень тому!
– Он воно що! А з ким домовлялися про це?
– З Оксаною! А що якісь проблеми?
Я одразу зрозуміла, що він говорить про мою сестру! Ми постояли, поговорили. Виявилось, що цей незнайомець давній знайомий Оксани. Зараз він робить ремонт у своїй квартирі, тому шукав собі помешкання через усіх знайомих. От Оксана і відгукнулась з такою пропозицією.
Я слухала це і відмовлялася вірити! Мало того, що сестра хотіла допомогти, то вона ще й гроші з нього здерла. Та найгірше було те, що ми про це нічогісінько не знали! Ми — власники будинку!
До того ж сестрою і мамою ми говорили буквально на днях і вона навіть не заїкнулися про це, навпаки просила сюди не їхати, бо будуть дощі і ми тільки загрузнемо в болоті.
Я одразу подзвонила матері в надії, що вона все мені пояснить. Та почала ніяковіти, пояснювала, що сестрі дуже потрібні гроші, тому вона пішла на такий крок.
– Розумієш, їм не вистачає, щоб нарешті купити машину! Вам легше, ви вже маєте свою! Ввійди в її положення!
– Може маємо, тому що багато працювали? Я досі не можу повірити, що вона таке зробила! Але ти їй це дозволила! Все життя ти не можеш сказати їй ні, навіть якщо це може нас посварити!
Одразу пригадалося, як в дитинстві батьки любили повторювати, що Оксана була дуже бажаною дитиною. З неї раді були пилинки здувати, а мене любили менше.
Оксана аж поки не вийшла заміж сиділа на шиї у батьків. Вже навіть кредити набрали, працювати не хочуть. Яке брело, таке й стріло.
Ми поговорили з тим чоловіком і попрощалися, дозволили там пожити. Виганяти його сенсу не було та і якось не по-людськи. Він же не був в курсі усього цього. Тим більше усі свої заощадження він витратив на цей будинок, а я майже переконана, що цих грошей у сестри вже не залишилось!
Та Оксані я цього просто так не залишу! Я не відчеплюся від неї до тих пір, поки вона не поверне мені гроші які встигла тут наторгувати! Я зіпсую їм плани на купівлю машини!
Знала з ким такі справи прокручувати! А після цього я відберу ключі, або ще краще – заміню замки і більше ніхто крім нас туди не потрапить!
Як же так?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]