Разом з чоловіком живемо вже п’ять років.
Він зумів привернути до себе увагу ще під час першої зустрічі. Одразу закохалася, тому коли отримала пропозицію руки та серця, то думала, що найщасливіша жінка у цілому світі. Хоча вже разом не один рік, наші стосунки такі ж трепетні, чоловік продовжує дарувати мені квіти, влаштовує романтичні вечори. В шлюбі придбали квартиру – у ній проживаємо, а ще одну чоловік отримав у спадок від бабусі, правда це житло пустує. Мої подруги неодноразово говорили про те, що мріють про таке сімейне життя.
А от батьки були зовсім іншої думки. Ще з самого початку мені казали, щоб я трималася від нього якнайдалі, бо він не той, за кого себе видає, нібито сімейні цінності не для нього. Я не слухала цього і вважала, що мій чоловік мені залишається вірним.
Я завжди намагалася бути ідеальною дружиною: вранці на нього вже чекав готовий сніданок, а ввечері я зустрічала його в дорогих вбраннях та готувала неймовірну вечерю. Мені завжди здавалося, що ми щасливі.
Якось я гуляла містом і після походу по магазинах я вирішила зайти на нашу другу квартиру. Я хотіла там трохи прибрати, подивитися, в якому вона стані й думала запропонувати чоловікові її здавати в оренду. Я відкрила двері своїм ключем і в коридорі побачила молоду жінку. Від несподіванки я трохи розгубилася і просто дивилася на неї.
В цей момент я шукала різні варіанти розвитку ситуації. Я думала, можливо, чоловік вирішив допомогти знайомій, або друзям дав ключі… Як раптом з кухні до дверей наближався він…
Я і слова не могла зронити. Чоловік не шукав собі виправдання, а кричав на мене, чому я вирішила прийти туди, де не маю бути. Я вибігла звідти вся в сльозах. Цілий вечір проплакала, а він так і не приходив. З’явився пізно вночі й одразу пішов на кухню. Він поводив себе так, ніби нічого не сталося.
Коли він зайшов в кімнату, то став звинувачувати мене, що ніби то я у всьому винна. Значить чогось не додала йому, що він вирішив шукати це на стороні. Я втратила дар мови.
Я не знаю, що мені робити і як далі бути. Я навіть батькам не можу про це розказати, бо вони мене заклюють, вони ж попереджали мене про це. Я його дуже кохаю, але не зможу терпіти зради все своє життя.
Як мені вчинити? Можливо, варто все залишити, як є. Живемо ж ми не погано, окрім цього нюансу.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!