Батьки розлучилися, коли я ще геть крихіткою була. І 30 років я жила, не знаючи точної причини. Мама після розлучення кинула мене на вихованні бабусі. Вдома бувала рідко, але не тому, що так важко працювала. Вона шукала нового чоловіка, бігала на побачення.
Так у моєму житті зʼявився вітчим Петро та зведена молодша сестра Віра. Не можу сказати, що ми чудово ладнали. Мама стелилася під Павла, постійно старалася йому догодити.
А він надумав, що має повне право мною командувати та повчати. Я стояла на гречці в кутку годину, бо отримала погану оцінку за контрольну. Міг навіть ременем всипати по одному місці, якщо я перечила. А мама ще й дорікала:
– Лідка, ми живемо у квартирі Петра. Прояви до нього каплю поваги! Інакше відправлю до баби в село!
Напевно, мама трималася за Петра саме через квартиру. Трьошка в центрі Вінниці, гарний ремонт та ще й 2 машини.
Але, як батько, він себе взагалі не проявляв. Не було тої турботи та уваги, любові та тепла. Тільки крики, сварки та докори.Тоді я не витримала та після 11 класу переїхала до Чернівців. Вибирала університет якомога подалі від дому.
Так минуло вже 13 років. Я вдало вийшла заміж, побудувала карʼєру та народила 2 прекрасних донечок. Мій Андрій так над ними трясеться, так їх залюблює – справжній батько.
А маму онучки геть не цікавили. Ну хіба на свята приїздила, подарувала на відчіпного якусь дешеву шоколадку і все. Дякувати Богові, що мені пощастило ще й зі свекрухою. Бо то золота бабуся!
Але нещодавно у родині трапився скандал. Місяць тому я отримала дивного листа від нотаріуса. Виявилося, що мій батько помер від цирозу печінки. Він сильно пиячив, того от мама з ним розлучилася.
І мені, як єдиній спадкоємиці, дісталася його хата.Тато жив десь у невеличкому селі на Волині, тому ми вирішили з чоловіком просто продати житло. Якраз і сусідка татова хотіла викупити і запропонувала хорошу суму. Гроші планували вкласти у банк під відсотки, а коли діти підростуть – то буде їм на майбутнє.
Однак, про цей спадок пронюхала мама і одразу почала мене тероризувати дзвінками:
– Cлухай, ти краще ті гроші Вірочці віддай. Ну вона ж твоя сестра!
– Яка сестра? Мене донька твого хахаля не цікавить
– Петро нас у своїй квартирі прийняв, дав тобі дах над головою. А Вірочка зараз заміж виходить, треба молодятам купити житло!
– Мамо, це не мої проблеми! Ти бачила, як вітчим з мене знущався роками. А сама мовчала. Я того втекла за край світу, аби з ним не жити!
І от саме через це ми посварилися. Вчора до мене телефонував Петро та сказав, що раз я добровільно не хочу – то буде суд.
Однак, я не розумію – ну чого треба з ними ділитися спадком? Мама з ним навіть не розписана офіційно! Як мені далі бути?!