Я заробітчанка, живу та працюю в Чехії вже 6 років. Адже у 2017 мене поперли з роботи, а іншого варіанту в нашому місті я не знайшла. Тому от довелося швиденько зробити документи, скласти валізу та поїхати в Остраву.
Працюю фасувальницею риби та м’яса у цеху. Тут досить холодно, навіть влітку одягаю колготки та камізельку, аби не застудитися. Поруч якраз знаходиться гуртожиток для всіх працівників. Тим паче, як і в Україні, маю 2 дні вихідних. Познайомилася з жіночками-українками, ми часто гуляємо містом їздимо на якісь екскурсії.
В Україні залишився мій син та невістка. Марія його однокурсниця, разом познайомилися на парах в університеті. Ну і після 4 курсу Микола зробив їй пропозицію. Я привезла з Чехії кругленьку суму молодятам на весілля, заплатила за гостей з нашої родини, костюм купила гарний та черевики синові. Діти захотіли робити весілля у найдорожчому ресторані Львова. Ну і я погодилася допомогти. Адже це таке велике свято!
Потім знову повернулася на заробітки. А Марія переїхала на нашу квартиру. Там дві невеликі кімнатки, місяця вистачало.
Але у сина були вже плани на нове житло:
– Ма, ми поки в тебе перекантуємося. А за рік-другий назбираємо на власну квартиру. Ти і так не скоро повернешся з Чехії.
Я погодилася. Тим паче, ну чого квартира буде пуста стояти? Так хоча б Марія буде господарювати, все до ладу приведе, а син мав гарну роботу.
Але потім Марія народила двійняток, Оленку та Артема. Я пересилала з Чехії для онуків одяг, продукти, час від часу ще гроші ховала у пакет, аби ніхто в автобусі не вкрав. Адже ви розумієте, скільки витрат йде на двох малюків. То здуріти можна, чесно!
І цього вересня директор на заводі дав мені невеличку відпустку, всього на тиждень. Я зібрала речі, купила багато гостинців для рідних. зустрів мене на вокзалі. Я думала, він на таксі приїхав. Але потім син показав мені гарну машину:
– Ну, дивися, мамо, яка у мене ластівка є.
– Ой, Миколо, то дуже дорого?
– Та ми в кредит взяли.
Ми приїхали додому, син допоміг занести речі. І коли я переступила поріг рідної квартири, то аж втратила дар мови.
Все меблі були у жахливому стані. Ніжки дивану трималися на доброму слові, дуже хиталися. Стіл взагалі підпирали книжками. У ванній кран був перемотаний ізолентою, аби не протікав. У ванній на плитці наліт, грибок, душова кабінка не зачиняється до кінця та душ погано пропускає воду.
Навіть плитка та мої баняки в жирних плямах. Штори та тюлі порвані, стіни обмальовані фарбами та фломастерами.
– Ой, ну це дитяча творчість, внуки для бабусі картину малювали, – сміялася невістка.
Зате Марія має новесенький айфон, а Микола катається на машині.
– Діти, а як ви так квартиру занедбали? Невже так було важко купити нові крісла чи викликати сантехніка?
– А нащо? Я тут просто тимчасово живу, поки ви закордоном. Це не моя власна квартира, аби порядки наводити.
– Могли хоча б стіни перефарбувати, аби цей каракуль не було.
– То діти гралися. Самі віддали нас цю квартиру, а тепер командуєте?
Я просто була шокована. Марія та Коля перетворили мою квартиру на якийсь сарай, чесно. Я зрозуміла, куди йшли всі мої грошики – їм на оплату кредиту за машину. Адже що ще треба їм для щастя? Одяг, продукти все давала я з Чехії.
Мало того, на світло та воду вже нарахували борг. Син не подає показники лічильника та не сплачує вчасно комуналку.
– А ти собі на квартиру відклав? Вже дивився на новобудови?
– Ой, мамо, через війну ціни на будову так підскочили. Я перше кредит за машину виплачу, а потім вже буду думати за житло.
От виявляється, що ні син, ні невістка не цінують моєї помочі. Пустила їх у квартиру від щирого серця, гроші надсилаю, продукти. А вони що? Певно, навіть забули про свої обіцянки.
Боюся, аби вони взагалі ту квартиру на звалище не перетворили. Бо потім мені доведеться робити ремонт за свої кошти після таких “квартирантів”. Або ще гірше – жили далі в квартирі, а я працювала в Чехії аж до смерті.
Інколи мені здається, що чужі люди більше шанували та цінували квартиру, ніж син.
Що б Ви робили на місці нашої читачки? Варто прогнати таких нахабних родичів?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!