Коли мені виповнилось 15, батьки відправили мене до бабусі. Тиждень я в неї пожила, місяць… Та якось там вже і з кінцями лишилась. Це всім вигідно було: батьки спокійно жили у своє задоволення, у бабусі помічниця з’явилась, а в мене – свобода.
На 18-річчя бабуся пообіцяла, що перепише на мене свою квартиру, аби я на орендоване житло ніколи не витрачалась. Мені ця ідея сподобалась, але просто так житло в бабусі забирати я не хотіла. Тому ми й уклали таку собі угоду: бабуся мені квартиру, а я їй виплачую за неї гроші. Я думала, що так в бабці будуть власні гроші, на які вона нарешті пожити нормально зможе.
Та де там!
Я працювала офіціанткою, робота це далеко не для всіх. Половину зарплатні, як і було домовлено, бабусі віддавала. Але щось ні одягу нового, ні їжі кращої я в неї не помічала.
– Бабцю, а куди ж ти гроші діваєш, які я тобі даю? – запитала якось я в неї.
– Як тобі сказати… Мати твоя машину купляти хоче, то я їй помагаю трохи. А як ти хотіла? Це ж мої гроші. Що хочу, те й роблю.
В принципі, щось таке я й очікувала почути. Мама моя та ще вертихвістка, з кого хочеш гроші витягне, якщо дуже треба.
Змирилась я з тим, що скоро машину матері за свої гроші куплю, та й жила спокійно. Аж потім бабці не стало… Пішла вона тихо, уві сні. Та смертю своєю наробила ой як багато шуму.
Мама чогось вирішила, що як не стало бабусі, то я їй маю гроші платити. Мовляв, борг у мене ще чималий висить, треба його віддавати, аби із законом проблем не було.
– Мамо, з тобою все добре? Який ще закон? – ледь стримувалась я, коли мама капала мені на мізки. – Бабуся давним-давно квартиру на мене переписала. Ніяких угод в нотаріуса ми не завіряли. Я їй просо так гроші давала, аби жити було на що!
– То ж борг на тобі все одно є! Або гроші мені віддавай, або я заяву на тебе напишу! – верещала мати на прощанні з бабусею.
Добре, що моя стара цього вже не бачила, бо серце б вдруге стало.
Від мене мама, звісно, не отримала й копійки, та й подалась до суду. Їй там пояснили все так, як і я казала: ніхто вже нікому нічого не винен.
Здавалося б, заспокойся та йди на роботу, якщо до хорошого життя звикла. Але ж ні! Вона тепер ходить усім розповідає, що бабу я дурила всі ці роки, знущалась з неї, аби та скоріше на той світ пішла, а квартира мені дісталась…
Уже всі родичі мені телефон обривають, клянуть з усіх сторін, а матері й досі мало! Каже, на телебачення піде, якщо я їй або гроші, або квартиру не віддам.
Подруги рекомендують квартиру продати, а з родичами не спілкуватись більше, щоб нерві ціліші були. А я не знаю, що його робити. Ну хіба ж оце мамі гроші дорожчі, ніж рідна донька?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Як думаєте, гроші можуть зруйнувати сім’ю?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!