Відмовилася няньчити єдину онучку – адже не потерплю такого хамського до себе ставлення. Я бабуся, старша людина, а не якась нянька на побігеньках!

У 2021 році я стала бабусею – народилася перша онучка Христинка. Я так раділа, купила багато подарунків, вибрала дуже гарну коляску. Ще й золоту цепочку та хрестик взяла на хрестини.

Однак, десь через 6-7 місяців після народження онучки до мене зателефонував син:

– Мам, у нас тут така ситуація склалася. Словом, Віру попросили вийти на роботу, не повний графік. А няньку ми поки не можемо найняти, фінанси не дозволяють. Ти б не могла за Христинкою доглядати?

Я без вагань погодилася. Адже тоді син мав виплачувати кредит за житло, а ще купувати продукти, одяг, якось родину забезпечувати. Тим паче, мені тільки за радість з онучкою посидіти.

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Віра залишала готові супчики та каші в холодильнику, показувала, де і що лежить. І я так з 9 ранку по обід сиділа з Христинкою. Але вже через місяць Віра сказала, що її просять на повний робочий день виходити:

– Мені зарплату підняли. Тому ми за рік точно зможемо погасити кредит. Ви зможете сидіти з Христиною довше?

Я не могла їм відмовити, ми ж одна родина. І так я з 9 ранку по 6-7 вечора доглядала онучку. Ми багато гуляли, гралися, вчили пісеньки чи віршики.

Однак, зараз Христинці вже виповнилося 3 рочки та можна було б віддати її в садочок.

– Сину, ось тут на районі є декілька садків. Хай краще дитина з вихователями займається, там собі друзів знайде.

– Мамо, ти що? Ті садки платні, у нас нема стільки грошей. І там черги великі! Треба на лапу дати, аби Христинку в групу взяли.

Хоча я знала, що деякі мої сусідки та знайомі без проблем та хабарів віддали онучок до садка. Тим паче, Христя дуже моторна, постійно хоче кудись бігати, непосидюча. В мене нема стільки сили та енергії, геть не встигаю за нею.

А ще такою капризною стала, що словами не передати. От побачила нову іграшку в магазині – все, треба терміново купити. А я тоді в гаманці мала 100 гривень, відповідно, з магазину ми виходили без іграшки, але зате з істерикою та криками.

Ще й могла мене вдарити чи копнути. Хоче на сніданок шоколадку, я сказала ні – то вона мені ложкою по коліні так вдарила, що я кульгати почала.

Grandmother and granddaughter reading the book in the park

Минулого тижня ми гуляли на майданчику. Я сиділа на лавці, поки Христинка гралася з дітками. І от чую, як до мене хтось кричить:

Пошепки

– Ей, ти, йди сюди! – то так Христя до мене зверталася.

Одразу деякі матусі почали на мене косо дивитися та про щось перешіптуватися.

– Сюди йди, баба!

– Христинко, не кричи. По-перше, я не “ей ти”, а бабуся.

– Ні, ти баба! Йди сюда!

Христя тупотіла ніжками та почала голосно кричати. Я відвела її в куток, аби інші дітки та батьки не дивилися на цей цирк.

– Христинка, так невиховано говорити, я твоя бабуся і старша людина.

– Ні! Не буду! Ти погана баба!

– Ну все, нам треба йти додому.

– Ні, не піду! Йди від мене геть!

Я ледь затягла онучку додому, вона кусала мене за руку та била в сумку. Коли батьки приїхали з роботи, я одразу розповіла їм про цей випадок на вулиці. Однак, відповідь сина мене дуже шокувала:

– А хіба це наша проблема? Ти її, значіть, так погано виховала. Ми в цей час були на роботі.

– Сину, я бабуся, а не безкоштовна нянька. Хай краще твоя дитина зрозуміє, що таке ввічливість. Тоді і буду до вас приходити.

Син на мене образився і вже тиждень не телефонує. Але я першою миритися не збираюся. Ну що це за ставлення таке хамське до мене? Я допомагала, няньчилася з дитиною. І таке “дякую” отримала, що мене звинуватили у всіх смертних гріхах!

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector