Ви колись помічали, наскільки наші погляди на родину і шлюб відрізняються від поглядів наших батьків?
От зараз якщо жінка каже, що вона йде від чоловіка, то це вже назавжди. Та і якщо цей чоловік зробив щось таке, що дуже образило жінку, вона не буде терпіти, виправдовувати його… Просто збере речі й піде. Не завжди воно так, звісно. Але в більшості випадків.
А от раніше все було не так. За чоловіка трималися до останнього. Та і кидали дружину з дітьми тоді теж трохи інакше. У мене є дуже яскравий спогад з дитинства.
Новий рік, мама ріже овочі на салати, телефонує до родичів, питає, де їх усіх носить. Я прибираю зі столу, розставляю тарілки і чекаю, коли ж нарешті можна буде відкривати подарунки.
⁃ Я іду з сімʼї. Речі уже зібрав, через 5 хвилин Коля приїде по мене. Мені хочеться свободи, я втомився бути чоловіком і батьком, — заявив раптом мій тато ні з того ні з сього. – Тепер мені треба щось більше.
Я аж тарілку від подиву впустила! А мама, наскільки я встигла побачити, навіть в лиці не змінилася. Як сварила тьотю Ніну за запізнення, так і продовжила після батькового одкровення.
– Давай ми про це поговоримо завтра, — сказала тоді нарешті мама. – Сьогодні до нас люди прийдуть, нащо їм ці концерти?
Якщо вас зацікавила ця стаття, читайте більше за посиланням: https://t.me/+On4TH8CvEjplMjA6
Тато не сказав нічого. Просто зібрав речі і поїхав. Як виявилось, наступного ранку він все ж заскочив до мами на розмову. Пояснював, що хоче знайти свою роль у цьому світі, своє покликання… А мама сказала щось типу: «Нашукаєшся — повертайся додому».
Можете собі таке уявити?! Їй чоловік заявляє, що іде із сімʼї на якісь там пошуки себе. А вона його відпускає, наче то він у магазин на 5 хвилин зібрався… Тоді це для мене стало справжнім потрясінням. На відміну від мами, я розуміла, що нашій родині настав кінець… Хоча вони й домовились, що цілий рік просто будуть жити окремо. Без поділу майна та розлучення.
Батько тоді переїхав у якусь квартиру в сусідньому районі. Здається, колись я навіть бачила його там з якоюсь жінкою. Але усі наші знайомі казали, що тато став якийсь наче не такий. Сумний, похмурий, постійно з пляшкою в руці – не таким його звикли бачити люди.
Але більше я переживала за маму. Одно розпитувала, як вона, що вона. Все ж, її покинули після стількох років шлюбу… Але мама трималась добре. Я б навіть сказала чудово. Здавалось, уся ця ситуація її зовсім не засмутила. Коли я розводила паніку, мама казала, що на все свій час.
І не помилилась. Через шість місяців свого холостяцького життя батько повернувся додому. З того моменту минуло вже кілька років, живуть батьки душа в душу. Наче й не траплялось з ними нічого.
Коли я питала маму, чого ж він вернувся і чого вона його пробачила, чула таку відповідь: “А кому він уже треба? Грошей в нього немає, квартир і машин теж. Значить, молоденьким дівчатам він не треба. А дорослі жінки собі теж когось молодшого, енергійнішого шукають. Побачив наш тато, що в тому морі риби не виловить, та й приповз назад. А я й пустила. Чого? Бо всяке в житті буває, а дні з кимось доживати треба.”
А ви б могли пробачити таке і прийняти чоловіка назад?
Ще більше цікавих історій читайте за посиланням: https://t.me/+ip4OLY7feqc1OTQy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!