Ми з Максимом нещодавно відсвяткували срібне весілля. Жили душа в душу. Я навіть не думала, що щось здатне похитнути мою довіру. Але перед літньою відпусткою трапилась між нами “серйозна розмова”.
Наші діти вже дорослі. Давно живуть окремо від нас. Я люблю дивувати чоловіка своїми фірмовими стравами. Склалось так, що останнім часом я багато часу простоювала біля плити. Чоловік був задоволений. Однак згодом сказав, що йому нудно і захотів з’їздити в село до родичів. Мене з собою не запросив.
Я й зраділа – менше буде готувати цілий тиждень. Та повернувся чоловік із затримкою і дивною новиною:
– Ти тільки не плач, але я хочу розлучення!
– Максе, ти жартуєш?
– Ні, все серйозно, я зустрів іншу і кохаю її. Як тільки побачив Настю, все зрозумів.
Я добре знала історію кохання Насті і Максима. Знались ще зі школи, а потім вона виїхала з міста і обірвала всі зв’язки. Тепер Настя повернулася і наполягла на зустрічі.
– Ми поговорили і зрозуміли, що не можемо один без одного.
– І це після стількох років вірності?
– Я все життя думав про неї, я згадував її, вона й у снах не давала мені спокою!
Чесно, це було схоже на якусь містику. Не розумію, чому Максим так легко проміняв мене на цю аферистку.
– А ще вона сказала, що як принесу свідоцтво про розлучення, то влаштує мене в свою компанію, у неї свій бізнес за кордоном і вони зараз шукають генерального директора. Тож я матиму відстрочку від армії.
– І ти повівся? Зізнайся, все заради грошей? Чи ти такий боягуз?
– Зараз війна, я не збираюся задарма вмирати. Вибач, але так буде краще.
Мене нічого не лишалось, як відпустити Максима. Та в голові роїлось: “Вона таки йому щось підсипала, приворожила мого чоловіка!” І досі на серці неспокійно. Не знаю, що й думати!