Вікторії тільки 28, а вона вже поїхала на заробітки. Я аж заплакала, коли почула її історію життя.

Я вже 10 років працюю в Португалії. Звісно, за стільки часу знайшла багато подруг, до речі, українок. Є знайомі з Києва, зі Львова. І нещодавно потоваришувала зі своєю землячкою – Вікторія, з Франківщини. 

Знаєте, її історія заробітків мене аж до сліз розчулила. Я навіть уявити не могла, яке горе спіткало її родину. 

Вікторія працює тут тільки рік. Вона доглядає за лежачою сеньйорою та ще має багато справ у її будинку – поприбирати, приготувати їсти, купити продукти, дати ліки сеньйорі чи відвезти її на масажі до медсестри. Звісно, роботи багато і їй платять дуже багато, майже 2 тисячі євро. 

Жінка має тільки один вихідний на тиждень, у неділю. Тоді до сеньйори приїжджають діти у гості та Віка може відпочити. Ми з нею гуляємо містом, ходимо на шопінг, кудись в кафе посидіти. 

Хоча Вікторія заробляє багато, але носить речі з секонд-хенду, собі купує дешеві продукти, а косметикою взагалі не користується. Думала, що то просто така людська скупість та шкодує гроші собі на речі. 

Але тої неділі Віка розповіла свою історію. Я ще довго плакала та не могла стримати сліз.

– У мене четверо діток. Молодшій вже 3 цього року виповнилося. Ось, фото наше. 

– Такі гарненькі у тебе. Чого в цю Португалію поїхала, а не з малюками сидиш? Так все їх дитинство пропустиш

– А в мене іншого виходу нема. Молодша донька Вірочка народилася з вадами серця. Лікарі попереджали, що то ризикована вагітність, що я не зможу народити. А я все молилася Богові та просила дати сил. 

Пошепки

Виявилося, що чоловік Вікторії її покинув, коли дізнався про діагноз малюка. Спершу він казав взагалі віддати дитину на всиновлення або ж у дитячий будинок. Мовляв, не хоче стільки грошей витрачати на її лікування. Тому Віка зібрала всі його речі та виставила за двері. А потім вони розлучилися. 

– Аліменти не хоче платити. Свекри взагалі удають, наче внуків не мають. Добре, що діти зараз з моєю мамою у селі. А я поїхала, аби гроші на операцію заробити. Майже всю зарплату мамі на карточку кидаю, аби вона могла щось їсти купити, малюка одяг, іграшки. 

У горлі стояв такий комок сліз, що аж говорити не могла. Вікторії тільки 28 років, а вже таке горе пережила. Вона сама ледь не плакала, коли показувала фото дітей, її руки дуже тремтіли. 

Я вирішила поділитися цією історією серед своїх подруг-заробітчанок. Ми всі долучилися до цієї справи. Хто міг – стільки і дав євриків. Загалом, поки ми зібрали 3 тисячі євро і плануємо не зупинятися на цьому. Окрім грошей, купуємо ще для її дітей продукти, одяг чи іграшки. В мене стоять вже 3 пакети з подарунками. 

Чесно, от я захоплююся силою Вікторії. Молода дівчина, самотужки заробляє дитинці на лікування. Так, їй важко працювати на чужині, вона дуже за ними сумує. Однак, вірить, що скоро поїде з донечкою до Німеччини, де їй зроблять операцію на серденько. 

Молюся Богові та Діві Марії, аби вони допомогли Вікторії пережити такі тяжкі моменти. От вона для мене приклад справжньої матері!

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!