Арсен нещодавно зробив мені пропозицію і я без лишніх вагань відповіла йому бажане “так”, от тільки тепер почала дуже сумніватися чи варто виходити за нього заміж. Лякає мене те, як він поводиться з грішми…
Арсен хороший хлопець, подобається мені та і я люблю його, ми вже разом більш як три роки. І тепер плануємо розписуватись, однак мене непокоїть один момент. Він дуже економний хлопець, думала я, однак тепер я не знаю чи це економія, чи це скупердяйство.
Річ у тім, що я як кожна дівчина люблю прояви уваги, подарунки, квіти, але жодного разу цього не отримувала від свого хлопця. Інколи він міг заплатити за мене в кафе за каву або чай, але це максимум, що я могла отримати. Проте я ніколи не жалілась, бо знала, що Арсен дуже раціонально витрачає свої кошти. Він у свої 28 років сам накопичив та придбав квартиру і тепер збирає на машину. Але відверто кажучи, не кожен так зможе. В тому був мій респект йому.
Але, наприклад, про те, що коханий мені ніколи навіть квітки не подарує, я ніколи подругам не розповідала, бо вони б точно сміялися з того. Одній хлопець дуже часто дарує якісь приємні дрібнички: квіти, шоколадки, косметику, вечерю в ресторані. А іншу хлопець обдаровує дорогими презентами: путівки на море, парфуми, годинники, сумки… Одним словом соромно мені буває, тому часто обманюю, мовляв, що я також отримую часто щось від Арсена.
Нещодавно він вирішив перед весіллям мене попередити, що хоче, аби в нашій сім’ї кожен заробляв сам для себе і не сидів на шиї один одного. Так, я погоджуюсь, що це цілком тверезе і правильне рішення, однак я не розумію одного. Тобто це означає, що мені ніколи не бачити навіть найменшого подарунка від свого чоловіка? Мені не хотілося у це вірити, тому вирішила не робити поспішних висновків.
Нещодавно у мене був День народження, я вирішила гарно підготуватись та запросила на застілля своїх майбутніх свекра та свекруху. Накрила гарний стіл, витратила чимало коштів та не, аби приготувати багато смачного. Хотіла справити гарне враження і звісно очікувала в такий день отримати щось цінне від свого нареченого. Натомість я дуже розчарувалась і зараз навіть не знаю які слова підібрати, щоб описати свій настрій тоді.
Коли пролунав дзвінок у двері, я знала точно, що це прийшов Арсен з батьками. В моїх очікуваннях усе було так: відчиняю двері та бачу коханого з великим букетом квітів. Однак відчинивши двері я побачила зовсім протилежну картину…
Арсен приперся з порожніми руками, а його батьки принесли мені пляшку дешевого шампанського та протерміновані цукерки. Але дякую і на тому. А потім слова коханого мене геть розбили…
– Я тебе вітаю з Днем народження, люблю тебе і на честь такого свята, можеш не віддавати тих 500 гривень, які позичала раніше — заявив Арсен.
Сказати, що я була шокована, це нічого не сказати. А за ті 500 гривень я взагалі вже забула, адже я навіть не назвала б це позикою, оскільки купувала тоді продукти для нас обох. Та і взагалі, 500 гривень тепер в наш час хіба це гроші? Що б я могла собі на них купити?
Моїх батьків такий жест нареченого взагалі приголомшив. Тепер вони переконують мене кидати Арсена поки не пізно, бо потім буду жити зі скупердяєм.
Вирішила я цю історію розповісти також подругам, оскільки дуже воно мене боліло.
– Що? Навіть букета не приніс? Так це найменше, що він міг подарувати! Це жах, він не вартий тебе! — обурено казали подруги.
Я люблю Арсена і не сумнівалась раніше у своєму виборі, але тепер він все зіпсував. І я не знаю, як мені вчинити… Може й справді все скасувати поки не пізно? Чи може то такий тип чоловіків, які люблять все економити?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!