Перед святами я вирішила поїхати додому. Давно батьків не бачила, а вони вже зовсім не молоді. Прийшла на автовокзал у нас в Дніпрі, сіла на міжміську маршрутку. Згодом люди в неї набилися напхом, хтось сварився за місце, інші просто шукали свій куточок. І тут перед самим виїздом ледве заліз хлопець, точніше чоловік. З обличчя видно, що дуже молодий, хоч і борода вже солідна.
Вдягнений в пошарпану військову форму з перебинтованою рукою. Він почав вивертати кишені в пошуках грошей. Тоді поліз у свій рюкзак. І тут раптом водій вигукнув.
– Хлопче, не шукай нічого!
– В мене посвідки немає. Але десь дівся гаманець, зараз знайду.
– Не треба тобі кажу!
– Я ж винен, це не так дешево!
– Дорогенький! Це всі ми тобі винні!
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Він почервонів, а я вирішила поступитися місцем. Нехай відпочине біднесенький. Видно ж що давно не спав. Він неохоче погодився зайняти моє місце, а вже за кілька хвилин спав так спокійно і тихо. Навіть галас жінок його не будив, а може й заспокоював.
Як я мрію, аби всі наші хлопці повернулись додому, пригорнули матерів, міцно обійняли дружин та погралися зі своїм дітьми. А поки прошу усіх – шануйте військових! Їм дуже важко на фронті, то нехай буде затишно на мирній землі.
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!