Стою в заторі. У сусідній машині сидить фарбована блондинка середнього віку.
Вікно у неї відкрите. Тому чую дзвінок телефону десь у неї в сумочці.
Вона бере трубку:
– Так, зая. Що ??? Ну як же ти, мій зайчик, туди потрапив ?! Точно ногу зламав? Золотце моє, дуже болить, так? Ти в якій лікарні? Я тільки на роботу зараз забіжу, шефу все поясню і спробую відпроситися!
Слухає відповідь і кілька разів схлипує. Потім продовжує:
– А у тебе ніжка вже в гіпсі, так? Котик, хороший мій, ну давай я приїду! На таксі доберешся? Що? Та яка дача, рідний мій! Взагалі забудь зараз про це! Плювати на цю дурну дачу! Ми з мамою потім все там самі скопаємо і посадимо. Ти про себе думай, котик мій! Бідолаха… Та як же ти так? Ніженьку зламав… Що? Ах ти мій хороший! Звичайно! Ще й як люблю! Ти в мене найкращий, мій золотий! Що? Ще як поцілую! Ти тільки обережно! Гаразд? Так. Бувай!
Відключається. Тут же дзвонить знову.
– Мама? Уявляєш, мій ногу зламав !!! Ну яка тепер дача ?? Хто буде грядки копати? А дерева обрізати? Мама, я зла, як мегера! Вбила б його! Гаразд, я до роботи під’їжджаю, у нас зараз з дівчатками невелике свято, пам’ятаєш? Відзначаємо іменини Марії. Бувай! Подзвоню ще!
Що думаєте?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!