“Візьмися за голову, чоловіче!” – я кричала, коли Артур сказав, на що витратить 18 тисяч доларів

У мене є брат Артур, йому 30 років. Хоча знаєте, часто він нагадує якусь малу та безвідповідальну дитину. Досі не має ні свого житла, ні нормальної роботи. Викупив у свого товариша старенький Опель і таксує на ньому. Інколи ще підробляє на будівництві майстром та охоронцем. 

Скоро в Ангеліни народиться вже друга дитина. Але вони навіть не думають, аби якось подбати про малюка. Адже навіщо? Будуть дитячі виплати, наша мама допоможе фінансово. Саме вона купила їм одяг, коляску, іграшки та ще багато речей, коли народився первісток Дмитрик. 

І вони вже дорослі люди, але грішми взагалі не вміють розпоряджатися. У Ангеліни новесенький айфон у кредит, Артур купує різні спінінги та багато грає у комп’ютерні ігри. Тільки Дімка постійно носить одяг з секонд-хенду, не має навіть нормальну іграшкову машинку. Я час від часу купую йому якісь солодощі та одяг, на літо подарувала декілька пар шортів та футболок. 

– Краще б гроші дала, я сама знаю, що дитині купити. А це все таке не модне, – фиркає зовиця. 

– Ага, звісно. Ти б ті гроші собі на одяг потратила. Правда ж? 

У нас з Ангеліною дуже погані стосунки. Та і брат геть за голову братися не хоче. 

Поки я живу з мамою, оплачую комунальні послуги, ремонти, купую продукти. Однак, помалу відкладаю на власне житло. Маю дуже гарну роботу в комп’ютерній сфері, директор з Америки та платить мені у доларах. За рік та декілька місяців я стигла відкласти вже 18 тисяч доларів. Звісно, економила на своїх потребах. Не купувала новий телефон, не їздила з подругами на відпочинки. Навіть перестала робити манікюр у салоні. 

Я планую купити невелику, однокімнатну квартиру ще на нульовому циклі. А за рік її збудують, якраз відкладу собі ще на ремонт і буду сама жити. Хоча мені тільки 26, але я маю великі амбіції. 

Але ось братик пронюхав за мої гроші. Звісно, одразу вигадав, куди їх витратить:

– Слухай, ти краще мені ті гроші позич. Я нову машину куплю і буду більше таксувати.

– Ні, Артуре. Я тебе знаю. Ти всі долари витратиш на якісь дурнички. 

– А що тут такого? Ну я хочу пожити у своє задоволення. 

Пошепки

– Артуре, у тебе вагітна жінка та дитина мала. А ти досі в комп’ютерні іграшки граєш та живеш на орендованій квартирі. Візьмися за голову, чоловіче!

На захист брата стала мама:

– Ну тобі важко? Він тобі половину віддасть. Якщо хочеш – я можу кредит взяти.

– Мамо, не вигадуй казки. Я сама важко на цю квартиру відкладала. І ні з ким ділитися не збираюся. Артур ті гроші до кінця життя не віддасть.

Вона не мене накинулися, як вовки. Обступили та дорікали, яка я погана людина, що не маю серця, що мені гроші дорожчі за рідних людей. 

Тому я просто зібрала всі свої речі та переїхала до подруги. Вона не місцева, якраз шукала собі сусідку для оренди квартири. Але мені це не дуже вдарило по бюджеті. Адже я плачу ті гроші, на які колись утримувала маму. По суті до кінця літа вийде купити жито

Артур з Ангеліною переїхали до мами, бо їх виселила господиня. Ще й виявилося, що брат останні 2 місяці не платив ні за комунальні послуги, ні за оренду. 

Мені з одного боку щиро шкода маму. Адже вона повинна зараз забезпечувати брата, невістку та ще двох онуків. Як мені достукатися до Артура? Він взагалі не розуміє, що так жити не можна. 

Як нашій читачці перевиховати свого брата? Є ще надія чи ні? 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!