У червні не стало дідуся Ореста. Я останні місяці часто навідувалася до нього в село, привозила ліки та продукти. Хатинка у дідуся була невеличка, всього на 2 кімнатки. Раніше він мав велику господарку – коні, кури, корови, кози, гусаки та кролики. Але з часом все продав, бо не мав більше сили справлятися з такою кількістю тварин. Хіба тримав собаку і кота.
Після смерті дідуся мама продала хату сусідці. Пані Стефа запропонувала нам хорошу суму, ще й у доларах. Мама поділила все порівну на мене та молодшого брата Романа.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ми тоді якраз з чоловіком хотіли купувати квартиру, бо до того жили на орендованій. Зібрали всі заощадження та вибрали гарну, двокімнатну квартирку в спальному районі Львова. Звісно, це не була новобудова, а звичайна п’ятиповерхова хрущівка. Куми та свекри допомогли нам з ремонтом. Деякі меблі ми купували нові в магазині, дещо на ринку чи взагалі брали вживане, наприклад, стіл та крісла у кухню.
Але за стільки місяців ми вже привели наше гніздечко до ладу. Тут дуже затишно, тим паче, поруч є автобусна зупинка та великий торговий центр. Нам з чоловіком їхати до роботи декілька хвилин, пробок взагалі нема.
А от Роман витратив всі гроші на розваги. Купив собі та жінці нові телефони, поїхали у Буковель на тиждень відпочивати (а ви самі розумієте, які там космічні ціни). Дітям взяв дуже дорогі гаджети та ноутбуки. Хоча я відмовляла, ну нащо дитині в 7 років ноутбук? Він тільки зір собі зіпсує! Але хіба мене хтось слухався?
Так от, за декілька місяців брат витратив всі гроші на такі дурнички. А тут ще одна приємна новина – жінка вагітна третьою дитиною. І тоді вже братик почав братися за розум.
Ну я думала, що Роман влаштується на другу роботу чи продасть хоча б ті непотрібні ноутбуки. Вони ще були в хорошому стані та з гарантією.
Однак, у Романа був свій “геніальний” план. Звісно, це не робота і не заробітки. Він вирішив, що буде добре, якщо ми поміняємося квартирами. Бо до того брат жив з жінкою в однушці, яку колись давним-давно його Марта отримала від бабусі. За роки не зробили навіть нормального ремонту та не поміняли меблі:
– Ну я думаю, що ти, як старша сестра, повинна мені поступитися. Ми ж одна родина.
– Ще чого? Я хіба винна, що у тебе вітер в голові? Чому я змогла нормально вкласти гроші у житло, а ти ні? Мізків не вистачило?
Мало того, ще й батьки стали на бік брата і почали його захищати. Головними аргументами було “ну ти ж старша сестра” та “Марті скоро народжувати, ти про племінника геть не думаєш”.
Тато продав свою машину та ще й віддав всі заощадження братові на нову квартиру. Тепер навіть вони не хочуть зі мною говорити, уявляєте. І про онучку забули. Он на днях були іменини нашої доньки, то вони навіть не подзвонили та не привітали.
А все через квартиру. Але нам це добро на голову не впало, ми до того дуже довго відкладали та економили.
Чому от батьки думають, що раз я старша – то все, треба йти на поступки. Роман нам навіть з ремонтом не допомагав, хоча ми просили. То в нього голова болить, живіт крутить, щодня різні болячки з’являлися.
Найбільше я не розумію батьків. Хіба вони не бачать, який Роман безвідповідальний чоловік? Нащо взагалі йому допомагати, якщо він того не цінує?
Добре, що хоча б чоловік та свекри мене підтримують у цій ситуації. І я маю надію, що скоро вийде помиритися з батьками. А про проблеми брата навіть думати не хочу, хай сам ту кашу висьорбує.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!