6 років тому я отримала у спадок від бабусі будиночок, це невелика дачна ділянка, що була у досить занедбаному стані. Спершу я думала його продавати, але чоловік Назар переконав, що ми в змозі облаштувати там затишний дім.
Я довго думала, та врешті ризикнула і згодилась і, знаєте, він виявився правий. За декілька місяців ми завершили ремонтні роботи: зробили нову підлогу, замінили вікна на пластикові, провели інтернет та кабельне. Назар поставив на подвір’ї гойдалку, тож вийшло дуже затишно.
А я захопилась садівництвом! Купляла насіння, садила квіти, доглядала, полола грядки, зробила кілька клумб. Подвір’я мало дуже гарний вигляд!
Переїхали туди в 2019 році, тоді був коронавірус і жити в селі стало зручно. В нашу міську квартиру оселилась дочка з чоловіком. Часто заїжджають в гості, привозять онуків. Ми нашим новим житлом дуже задоволені, швидко освоїлись, потоваришували з сусідами.
Проте минулого року зовиця Галина (молодша сестра Назара) внадилась до нас в гості! Спершу я раділа. Ми разом робили закрутки, смажили шашлики. Її чоловік Іван гарно грав на гітарі. Такі вечори були дуже затишні. Іноді вона навідувалась навіть без запрошення. Та згодом такі “несподіванки” почастішали. Ще й дітей своїх візьме. А вони, знаєте, такі розбишаки! Геть стоптали мої клумби! Галя лиш посміхалася, мовляв, та це ж діти!
Я б могла це терпіти, якби від них була хоч якась користь. А то приїжджала і жила на всьому готовому! Ні тобі могоричу, чи просто звичного “дякую”. Все сприймала як належне.
Та от місяць тому я вирішила полікувати зуби. Мені порадили хорошого стоматолога в Калуші. А там ж живе Галина. Я їй передзвонила, про все домовилась. Не скажу, що вона була рада, але згодилась.
Я підготувала собі постіль в дорогу, щоб не брати у Галі. Планувала провести в гостях кілька ночей.
І от вечір. Я телефоную Галі. Вона довго не відповідає і врешті:
– Ой, Наталко, розумієш, ми з Ігорем ремонт затіяли, самі кантуємось у родичів, тож вибачай.
Добре, що ще була моя маршрутка і я встигла дістатися додому. Інакше б ночувала на вокзалі.
Наступного дня вони навіть не взяли трубки. Знаєте, я оторопіла від такої гостинності. Ну звідки в людей стільки нахабства?
Я проїздила кілька днів з міста до дачі. І на душі дуже неприємно від такої ситуації. Адже ми не чужі люди. Ну скажіть, хіба так можна?