Ввечері в цьому домі був скандал, після цього подружжя лягло спати в різні кімнати. Вранці жінка прокинулася й пішла на кухню, там біля плити стояв чоловік, який готував сніданок:
– Коханий, хочу тобі повідомити про своє рішення. Прощавай, нам потрібно розійтися.
– Ну добре, – кивнув він, сумно.
– Що добре? Ти можеш хоча б обернутися до мене! Відірвися від тої плити.
– Ти що хочеш, щоб м’ясо згоріло?
– Тебе лише м’ясо хвилює? В нас кохання вже догоряє, а ти зі своїм м’ясом.
– Не придумуй собі, наше кохання – таке, як і було. Тільки зараз воно покрилося рум’яною скоринкою. Але від цього воно стало тільки смачнішим.
– Заткнись! – крикнула вона у відповідь. – Ти мені надоїв вже зі своїми метафорами, як можна кохання порівнювати зі шматком м’яса. Я іду від тебе. Збираю речі і їду до мами. Розумієш про що я?
– Ні…
– Не прикидайся телепнем!
– Я не розумію – ти казала, що кохатимеш мене “завжди”. “Завжди” – це лише два роки?
– Не єхидствуй!
– Ну два роки, не багато, не мало. Але я почекаю, поки ти повернешся.
– Та не повернуся я, не хочу бути з тобою.
– Так ти мені і говорила, що завжди будеш поруч і не перестанеш кохати.
– Мало що я говорила?!
– Ну і я про це. Мало про що ти і зараз говориш. М’ясо майже готове, ти чуєш ці аромати? Вони просто неймовірні, а знаєш чому?
– Я вже не хочу чути про твоє м’ясо!
– Ох, ну тоді ти так і не дізнаєшся про таємний інгредієнт, який я додав до нього.
– Який інгредієнт?
– А чому я маю тобі говорити?
– Взагалі, я твоя дружина.
– Ти – моя конкурентка, хоча і працюєш в іншому ресторані. Не можна допустити, щоб цей рецепт потрапив на твою кухню… – промовив чоловік і відрізав шматок м’яса на тарілку дружини.
– Це дуже смачно та незвично. Не можу зрозуміти, що ти туди додав.
– Там щіпка нашого кохання.
– Ой, не хочу слухати твій сарказм. Краще дай ще шматок.
– Ти ж хотіла іти збирати речі?
– Та треба було раніше, я вже не встигаю, та й заспокоїло мене твоє м’ясо. Поїм і піду на роботу, готувати таку ж страву. Тільки знати б мені цей інгредієнт.
– Не гадай. Жодна жінка не зможе приготувати таку страву.
– Не потрібно казки розповідати, деякі страви у мене настільки смачні, що ніхто не має сумніву щодо мого таланту.
– Я цілком згодний з тобою. Але ти не зможеш плакати чоловічими сльозами.
– Ти хочеш сказати, що твій інгредієнт, це…
– Воно так само вийшло. Сльоза впала в сковороду.
– О, коханий, я не хотіла тебе так засмучувати… Вибач мені, будь ласка…
– І ти мені вибач!
– Я кохаю тебе…
Цей ранок примирив їх, а вони ще й трохи запізнилися на роботу.
Вам сподобалася історія?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!