Я завжди казала, що нізащо не житиму зі свекрухою. Коли Микола зробив мені пропозицію – відразу це йому чітко пояснила. Він мене підтримав, адже теж вважав, що молоді мають будувати свої стосунки окремо.
Ми одружилися, якийсь час орендували квартиру. Згодом народився наш син і ми вирішили, що настав час придбати власне житло. Знайшли чудовий будиночок на околиці, зробили ремонт і переїхали туди. Потім я знову завагітніла. Народила ще й донечку.
Я ніколи не нарікала на життя. Хоча часом було важко. Мусила раніше вийти з декрету, адже ми мали віддавати кредит. Ми з чоловіком важко працювали, аби діти мали все необхідне.
А тоді сталося непередбачуване. Чоловікова сестра посварилась зі свекрухою і виставила її надвір. Валентина Іванівна переписала власний дім кілька років тому на доньку. Така була домовленість. Адже сестра виплатила нам половину вартості будинку, аби ми зробили перший внесок за квартиру.
Саме тому ми мусили прийняти свекруху. Я засмутилась, та налаштовувала себе, що все буде добре. Щойно Валентина Іванівна переїхала – відразу почала всюди пхати свого носа. На кухні завела свої порядки, зробила перестановку, та найгірше, що вона виховувала дітей, як вважала за потрібне.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я не приховувала роздратування. Постійно виказувала їй своє невдоволення. Часто ми сварились. І хоч я пропадала на роботі – не хотіла, аби господинею в моєму домі стала свекруха.
Днями стомлена я прийшла додому, раптом побачила, що діти знову їли солодощі. Це мене розлютило:
– Ви будете їм зуби лікувати!
– Але ж вони так просили, я зовсім трішки дала.
– Та що ви за людина? Наче навмисно це робите!
Ми страшенно посварилися. Я вирішила лягти трохи відпочити та заснула. Прокинулась вже вночі. Діти спали. Я вирішила піти на кухню випити води й раптом почула шепотіння. Це свекруха щось казала. Я причаїлась, аби почути її слова.
– Господи, допоможи моєму синові і його дружині. Їм так важко. Моя невістка жертвує часом, який могла б проводити з дітьми, аби заробити. Вона так стомлюється. Дай їх сили подолати це випробовування.
Вона говорила далі, та мені вже було соромно слухати. На мить я збагнула, що зовсім не помічала, скільки всього дня мене робить Валентина Іванівна. Відколи вона тут – я можу не перейматися, чи діти нагодовані, чи прибрано в оселі. Знаю, вона про все подбає. І зовсім не страшно, що щось робить по-своєму. Насправді вона хоче для нас найкращого.
Зранку я підійшла до свекрухи й перепросила. А тоді додала:
– Знаєте, я збагнула, Бог надіслав вас, як порятунок у важку мить. Разом ми все подолаємо. Мої діти мають щастя, що поруч є така дбайлива бабуся.
Відтоді наші стосунки змінилися. Ми стали найкращими подругами та підтримкою одна для одної.
А які у вас стосунки зі свекрухою?
Більше цікавих життєвих історій тут –https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!