Сьогодні Володимир отримав зарплатню. Повертаючись з роботи він зайшов в квіткову крамницю і купив величезний букет улюблених квітів Наталії – білих півоній. Продавчиня захопливо подивилась на чоловіка, скроні якого вже були вкриті сивиною. Упакувала красиво квіти і поки відраховувала решту сказала:
– У вас певно особливе свято сьогодні? Ох і пощастило ж вашій дружині! Я навіть заздрю їй.
Володимир нічого не відповів, лише подякував за квіти, взяв решту і пішов на вихід. Ще двері не встигли зачинитись, а по щоці Володі побігла сльоза. Він так і не зміг попросити дівчину, що там мило йому посміхалась, загорнути квіти в чорну обгортку, адже йде провідати дружину на кладовище.
Вже минуло два роки з моменту смерті Наталії, та Володимир досі не може оговтатись. Як має час та гроші одразу купує великий букет квітів і йде до неї. Він дуже завинив перед померлою дружиною. За 25 років шлюбу так жодного разу і не подарував ні квіточки, ні подарунка. І не те щоб не мав грошей чи можливості – просто не бачив в цьому сенсу.
Навіщо дарувати квіти, якщо вони все одно зав’януть через пару днів? Та Наталії дуже хотілось, адже вважала це уособленням ніжності, кохання і турботи. Так і пішла в кращій світ не дочекавшись омріяного букета.
Так само і з подарунками. За 25 років шлюбу Володимир не подарував ні прикрас, ні парфумів. Адже вважав, що це не важливо. Іноді тільки міг розщедритись на нову куртку, і тільки в тому випадку, якщо попередня порвалась.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Так і прожили 25 років. Володимир вважав, що Наталії дуже пощастило з чоловіком. Він не п’є, приносить зарплатню в дім і повертається з роботи, хоч і не завжди вчасно.
Часто Володя став затримуватись з чоловіками після роботи. То в бар підуть, то в більярд. Наталя звісно ж нервувала, не дуже їй подобалась така поведінка чоловіка. Та вона розуміла, що Володимиру треба час від часу відпочивати від родинних обов’язків, тому істерик не влаштовувала.
Її не стало через декілька тижнів після її 50-річчя. Володимир досі не може пробачити собі за той вчинок. Наталя, проводжаючи чоловіка напередодні свята на роботу, попросила, щоб цей день він провів з нею, вдвох. Володя погодився. Однак в день свята просто не повернувся додому. Наталія так засмутилась. Проплакала всю ніч. Картала себе, що невже вона не заслуговує на увагу чоловіка хоча б в такий день?
Володимир повернувся наступного дня додому. Навіть не перепросив за свою поведінку. Натомість розповів, що його друг всім колективом вирішили привітати колегу з днем янгола. Тому попросив Володимира з’їздити в магазин та купити квіти. Чоловік звичайно ж радо погодився. Потім вони залишились відсвяткувати і друг сильно напився. Звісно ж Володя відвіз його додому.
– Ми ж домовлялись, що це свято ти проведеш зі мною, а сам поїхав вітати якусь жінку?
– Я не розумію, що тут такого? Ну подарували жінці, відсвяткували за тортиком! Нічого ж не сталось
– Нічого не трапилось? Мені за 25 років шлюбу ти жодної квіточки не подарував, а колезі найкращого друга купив красивий букет! Так ще й додому не повернувся, я прочекала тебе весь день. Це ж все-таки мій ювілей.
– Ну вибач! Не вийшло в мене. Наступного разу зустрінемо разом.
Наталі стало так образливо, що її чоловік незнайомій жінці поїхав купувати букет, а їй навіть квіточки не приніс. Ще й в такий день. Для Володимира ця вся ситуація виглядала так просто. Наче нічого не трапилось.
Однак Наталія через всі хвилювання потрапила в лікарню. Лікарі сказали, що немає нічого гіршого для жінки, ніж пережити негативні емоції, які вона пригнічувала. Адже справді, Наталя так хотіла, щоб все було ідеально, що не показувала своїх емоцій чоловікові. Тримала все в собі.
Коли Володимир усвідомив всю критичність ситуації, було вже пізно. Наталія вже померла. З її смертю в серці Володимира наче зникло щось життєво важливе. Тепер він носить на могилу коханої квіти з будь-якої нагоди. Однак Наталія більше не потребує цього.
От і сьогодні Володимир приніс Наталії її улюблені півонії і в черговий раз сказав:
– Пробач, кохана, що не цінував! Вибач, що тебе не стало через мене. Пробач, що втратив тебе так рано! – і заплакав.
Чоловіки, цінуйте своїх дружин. Даруйте їм квіти, приділяйте увагу. А то може стати надто пізно, адже життя не вічне.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!