Коли мені кажуть, що власних дітей не можна не любити, завжди згадую історію своєї подруги.
Вона в мене дама трохи вітряна, заміж вийшла, як-то кажуть, за першого зустрічного. Їй, звісно, здавалось, що то любов усього її життя. А йому, вибачте на слові, тільки одне від неї і треба було. Але що ж уже: оженилися, з’їхалися, дитинку зробили… Та й розбіглись в різні боки. Лишилася Ірина без роботи, без грошей та ще й з немовлям на руках!
– То вертайся, – казала я їй, – до матері своєї. У неї ж наче і квартира трикімнатна, і умови нормальні. Ну і що з того, що ви спілкуватися перестали ще два роки тому? Тобі зараз обирати не доводиться! Аби на вулицю, а в батьківську квартиру.
Довго Ірина опиралася. Казала, що скрізь краще, аніж у тих клятих “рідних стінах”. Та голод, як виявилось, не тітка. Зібрала подруга речі та пішла до матері під крило проситися. І та без жодного слова пустила!
Я ж уже заспокоїлася, зраділа, що в Ірини справи нарешті вгору пішли. Але дуже поспішила… Уже через два місяці знову збирала подруга речі. От тільки вже для того, аби втекти від матері.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Таке вона мені робить, що це вже геть на голову не налазить! – ділилася якось Іра своїми враженнями. – Я ж давно казала, що в неї з головою не все добре. Так от на старість воно ще гірше стало! Кожен день я від матері слухаю, що то гроші в неї вкрала, то меблі подерла, то про щось збрехала… Хоча ж, ти знаєш, я людина нормальна, порядна, адекватна. Чого б це я крала? Та ще й в рідної матері!
Словом, не витримала вона лихої долі, знайшла роботу та почала квартиру орендувати. Важко було, але все краще, ніж стару терпіти. Ірина відправляла їй трохи грошей, трохи продуктів… Та ото й на тому все.
А через місяць Василина Іванівна на Іру квартиру свою переписала. Я аж зраділа знову! Думала, таки на старість повернуло на здоровий глузд. Та от тільки виявилось, що тепер подруга моя мала якісь там податки за це житло платити чи щось типу того. Я в цьому проблеми не бачила, бо все ж то хоч якась гарантія стабільного майбутнього.
Але знову я помилилася! Буквально через пару тижнів та стара почала верещати, що Іра в неї квадратні метри видурила. Мовляв, напоїла чаєм якимось, одурманила, а тоді почала папірці на підпис підсовувати! Це ж до такого ще додуматись треба!
Не витримала Іра, найняла за дурні гроші адвоката, відхрестилася і від квартири тієї, і від матері. Багато хто тепер каже, що вона дурницю зробила. Мовляв, скільки тій матері ще жити: туди-сюди та й своє житло. Але я подругу розумію: ніякі перспективи не варті тих нервів…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!