Хочу поділитись однією повчальною історією про жінку, яку знала особисто. Лариса мала одного дорослого сина, який не спілкувався з нею 10 років. Вона присвятила синові усе своє життя, важко й багато працювала, щоб дати йому гарну освіту, а він поїхав за кордон та забув про матір.
Жінка жила сама, однак завжди усім розповідала про свого сина.
– Мій Русланчик не дає мені почуватись самотньою, телефонує щодня! А ще я пишаюсь своїм сином! Він у мене найкращий! — відгукувалась про свого сина Лариса.
Я ніколи не бачила її сумною, вона завжди випромінювала радість та щастя. Тому ніхто навіть подумати не міг, що насправді переживає вона. Лариса один-два рази на рік кудись їздила. Казала, що до сина, а насправді була десь на морі.
Також усі сусіди знали, що її синочок Руслан присилає матері кошти, тому вона точно нічого не потребує. Однак потім виявилось, що Лариса багато чого собі не могла дозволити, оскільки складала на старість. Вона знала, що ніхто про неї не подбає. Коли жінка важко захворіла та потрапила до лікарні, я кинулась шукати у квартирі телефон, щоб повідомити про її стан синові. Проте коли знайшла, то була приголомшена тим, що побачила. Саме тоді усе стало на свої місця і я зрозуміла, що насправді переживала Лариса.
Виявилось, що у її телефонній книзі не було номера Руслана. Її домашній телефон був підписаний словом “Синочок”. Через кілька днів жінка померла, але перед тим вона повідомила мені про заощаджені кошти на похорон і що усе своє майно заповідає синові. Ви собі уявіть наскільки міцна любов матері до сина. Він не цікавився життям мами 10 років, а вона пропри все записала на нього свої квартири та увесь той час жодного кривого слова про нього не сказала. Мені було дуже шкода жінку, але кажуть в житті усе повертається бумерангом. Добро рано чи пізно повернеться добром, а зло — злом.
І справді так і сталося. Через рік після смерті приїхав Руслан шукати матір.
– Добрий день, скажіть, будь ласка, тут проживала Лариса Володимирівна, де вона зараз є? Я її син, стукаю у двері, а ніхто не відчиняє.
– На жаль, тобі вже ніхто і не відчинить. Ти запізнився, Лариса померла рік тому.
– Що? Як так? — зблід Руслан.
Виявилось, що у нього важкохворий син, дружина покинула і тепер він шукає прихистку та гроші, щоб вилікувати хлопчика. Ось що стається, коли не шанувати батька чи матір. Тепер він щиро кається та щодня просить прощення у церкві, але вже надто пізно, бо матір цього не почує.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!