– Вони утрьох сплять на маленькому ліжку, одяг з секонд-хенду носять, – просила сверуху про допомогу, бо знала, що вона приїхала не з порожнім гаманцем

Мої свекри дуже давно поїхали на заробітки. Я ще тоді тільки з Сашком почала зустрічатися, а вони вже жили в Португалії. Звісно, поїхали туди заробляти гроші. 

Однак, за всі ці 15 років нам ні копійки не передали. Мене це дуже дивувало та ображало навіть. От ні на весілля, ні на народження онуків нам нічогенько не перепадали, навіть якийсь пакуночок продуктів з Португалії. Могли вже хоча б внукам іграшки купити чи шоколадки. Так наші діти ходять в одягу з секонд-хенду, а свекри гроші лопатою згрібають. Та навіть коли ми старшому операцію робили, то взяли кредит, бо свати не хотіла нічого давати!

Якось я зустріла куму Олени Василівни. І вона випадково промовилася, скільки свекри там заробляють. Суму я називати не буду, але це як 4 зарплати Сашка мінімум. 

Знаєте, якби не війна, то я б не заїкалася про гроші. Однак, мене звільнили, Сашко потрапив під скорочення. Тепер він шукає другу роботу. Грошей ледь вистачає, аби дітям купити якісь продукти, заплатити за комунальні послуги. Я і на собі почала страшенно економити, не фарбуюся, не роблю манікюр. 

У нас є невеликий будинок на 1 поверх. Колись дістався мені у спадок від покійної бабусі. Ми ще років 8 тому робили тут ремонт, коли тільки старший син Дмитро був. Але зараз у нас ще дві донечки – Ярина та Ірина. Тому це вже не будинок, а якась рукавичка, чесно. Спершу ми думали продати будинок і натомість купити простору, трикімнатну квартиру у гарному районі. Однак, подивилася я на ті ціни та ледь за серце не взялася.

Тому поки ми хочемо розбудувати хату, поставити другий поверх і там 2 кімнати додати. Якраз всім місця вистачить, не будемо тіснитися. Кредит на ремонт ми не ризикнули брати. І вирішили звернутися до свекрів по допомогу. Купила тортик, прийшла у гості, спокійно пояснила ситуацію. Олена Василівна співчутливо хитала головою на знак згоди:

– Ну добре, ми вам якось допоможемо. Ох, не прості зараз часи. Хай нам Бог помагає. 

Якби я знала, яку “допомогу” пропонує свекруха, то краще б позичила гроші у чужих людей чи взяла кредит у банку. Бо от просто не очікувала від неї такої підлості. Знати, що у тебе троє онуків і таке зробити? Наче на зло!

Пошепки

Отож, субота, обід. До нас на новесенькому позашляховику приїжджає свекруха. Відчиняє багажник та дістає 10 курчаток та 10 каченяток

– Це що таке? 

– Ну ти ж просила допомогти? От, маєш господарку. Годуй на забій, вирощуй. Що м’ясо, що яйця дуже дорогі зараз. Почнеш свій бізнес вести. 

– Але я вас просила допомогти..

– Ну так он моя поміч, стартовий капітал. 

Я просто не знала, що їй казати. А Саша так розлютився, почав на маму кричати, лаятися, що всі сусіди то чули. Ввечері я тих курчат та каченят розпродала по селі, бо користі з них ніякої. 

І от поки моя свекруха їздить на новій машині з салону, купує дорогі брендові речі, зараз відпочиває у Болгарії…То мої діти носять одяг з секонд-хенду, облизуються на солодощі та втрьох сплять на одному ліжечку. 

Що твориться у голові моїх свекрів? Невже вони такі підлі та жорстокі люди? Невже їм гроші важливіші за родину?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!