” Все буде добре, я продам хату та віддам всі гроші тобі” – шепотіла мама у вітальні, коли я вийшла на кухню. Не очікувала, що рідна людина зі мною так підло вчинить! Ще й заради кого вона так розпинається!?

Знаєте, от ніколи не думала, що найрідніші люди можуть зі мною так підло вчинити. Рідна мама та молодша сестра такі інтриги за спинами плетуть, а я про це навіть не знала. 

Отож, я живу в невеличкому селі на Львівщині. Знаєте, мені вже 40 років та я звикла до цієї місцини, то ж рідні краї. Тим паче, мій коханий чоловік Роман – однокласник, ми разом з 9 чи 10 класу. 

Така велика любов до села у мене, напевно, від батька. От він зробив мені прекрасне дитинство – разом збирали гриби у лісі, їздили на риболовлю в сусіднє село. Тато тримав коней і щоразу, як ми їхали на поле, то він садив мене збоку та дозволяв керувати фірою. Саме він навчив мене їздити на старенькій “Жигульці”, саме татко привчав мене ходити щонеділі до церкви. 

Ще у батька був чудовий голос, він співав у церковному хорі. Найбільше я любила, коли він діставав гітару та співав українські народні пісні. Коли мене хтось ображав на дворі чи у школі, то тато одразу їхав “на розборки”. Тому потів всі хулігани мене боялися – знали, що батько дасть їм прочухана. 

Батько нам збудував великий будинок на 2 поверхи. Сам змайстрував всі гойдалки і качелі, баню поставив та літню кухоньку. На подвір’ї сам виклав гарні узори з бруківки. Всі сусіди ходили та нахвалювали мого батька, мовляв, у нього золоті руки. Хоча я спершу не розуміла – а як це “золоті руки?”. 

Мама в той час няньчила мою молодшу сестричку Віку. Тому так вийшло, що мама з Вікою, а я постійно біля тата терлася. 

Навіть коли я вийшла заміж та пішла жити до Романа, батько допоміг нам збудувати власне житло. Зранку до ночі був на будові, місив бетон, ставив плитку. Я хіба приносила йому кави та на обід щось смачненьке. 

Тато сам змайстрував гойдалку підвісну та почепив на дерево:

– От, Марино, буду потім тут онуків гойдати. 

Але, на жаль, батько не дочекався появи мого Павлика.

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Його не стало за тиждень до народження онука, серцевий напад. У неділю вийшов з церкви, схопився за серце і так впав мертво біля брами. Я аж сама потрапила у лікарню, бо так важко переносила втрату батька. Здавалося, що від мене забрали щось таке важливе, чим я жила та дихала. 

Добре, що поруч був мій Роман. Хоча минуло вже 20 років, але я досі сумую за татом, зберігаю всі його фото та навіть деякий одяг. Рука не підіймається їх викинути геть, це ж пам’ять про найдорожчу людину в моєму житті. 

Мама після смерті тата не хотіла вдруге виходити заміж. Поринула з головою у роботу, город, господарку. З ранку до ночі крутилася на городі. А Віка хіба любила бігати на гульки з хлопцями. Я бачила, що вона з тої когорти дівчат, яким не до праці, а до розваг. Єдине, чим допомагала сестра – це няньчила мого сина, хоч за це їй спасибі. 

Віка після 11 класу не зуміла вступити до університету на стипендію. І мамі довелося помалу розпродати господарку – перше корів, потім коней та кроликів. Тільки сестричка довчилася до 4 курсу, отримала диплом та вирішила вийти заміж. 

Ну і знову матуся діставала всі свої заощадження. На щастя, свати попалися нормальні, оплатили майже 70% від вартості всього весілля. Молодята кочували від одної орендованої квартири на іншу, хоча мама просила їх пожити в селі. А потім Віка та Орест виїхали в Італію на заробітки. Мовляв, самі хочуть на кватиру назбирати без батьківських подачок. 

Тільки минуло понад 10 років, а щось тих грошей ні я, ні мама, ні батьки Ореста в очі не бачили. Сестра щоразу, як приїздила додому, то жалілася на важку роботу:

Пошепки

– От в мене вже сил нема на тому заводі працювати. А Орест? Постійно на рейсах, вдома ніколи не бачу. 

– Доню, це називається доросле життя. А ти думала, що закордоном так легко гроші заробити? 

Віка інколи надсилала мамі 100 чи 200 євро на картку. Але більше допомагала все-таки я. Після роботи приходила до мами додому, допомагала їй вечерю готувати, прибирала, слідкувала за господаркою. З чоловіком цього літа зробили їй гарний ремонт, а минулої осені взагалі купили новий генератор, аби було світло в хаті. 

Хоча я бухгалтер, а чоловік головний інженера на будові. В порівнянні з сестрою, ми заробляємо буквально мізер. 

Так от, декілька днів тому Віка приїхала додому, але чоловіка залишила в Італії. Адже хто його потім з України назад випустить? Розвернуть на кордоні та ще борони Боже повістку в ТЦК випишуть. 

Мало того, сестра приїхала без подарунків. Максимум – то поставила на стіл дешеву пачку макаронів, одну пляшку олії та фісташки. І ще моїм дітям дала по 10 євро. Та за столом почала нарікати на своє “бідне, заробітчанське життя”. 

Я відійшла на кухню, аби поставити воду на каву. Двері з вітальні були не зачинені. От я несу на таці чашки та чую, як мама говорить:

“Віка, я краще цю хату продам. А ви вже на гроші купите в місті двушку”.

“А сама куди підеш?”

“До Марини жити. Завтра можемо поїхати до нотаріуса, аби він точно сказав, яка вартість цієї хати вийде”. 

“Ой, мамо, а якщо нам не стане з цієї хати?”

“Нічого, ще свати хай гроші дають. Вони ж ваші батьки також!”

Чесно, у мене аж таця з рук не випала, коли почула цю розмову між мамою та сестрою. Зайшла до кімнати, поставила гостинці та пішла додому. Мовляв, голова розболілася. 

Я ледь не починаю плакати, коли думаю про те, що у тій батьківській хаті житимуть якісь чужі люди. тато все так будував своїми руками, всю свою любов вклав у наш будиночок. І зараз мама готова все продати. аби лиш сестрі догодити. Та я б на місці мами такого копняка дала Віці, аби вона нарешті взялася за той розум.

Тим паче, я, як старша донька, маю повне право претендувати на частку. Якщо вже продавати – то, будь ласка, поділіть порівно. У мене є сини, яким я також хочу житло купити.  

Образливо, що зі мною ніхто радитися не хоче. А мама взагалі питала, чи я не буду проти, якщо вона спадок віддає сестрі та живе зі мною? Що це за цирк, я перепрошую?!

Не хочу, аби ця історія закінчилася сваркою чи судовим поділом. Однак, не знаю, що робити далі. 

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector