– Все до копійки віддам, обіцяю! – даремно я повірила цим словам.. Дорого за них поплатилася

Я стараюся нікому ніколи не давати в борг. Бо як то кажуть “хочеш мати ворога – позич гроші”. Ну просто для мене гроші це дуже делікатна річ. Кожен з нас може піти на роботу, відкласти гроші чи взяти кредит. Не все так просто, але працювати треба!

Чесно, спершу я всім позичала гроші. І 200 гривень і 10 тисяч гривень. А потім мені ті борги не віддавали, годували “завтра” або ж взагалі казали, що ніяких грошей ніхто не давав. Тому зараз у мене не так багато друзів. Мій чоловік Володя повністю підтримує цю позицію. Був раз випадок, коли він позичив другові дуже велику суму, а потім через це з ним судився. 

Ми з чоловіком заробляємо достатньо, 50 тисяч удвох за місяць. Половину відкладаємо на “чорний день”. Аби потім діткам заплатити за університет (хоча вони ще у школі), зробити ремонт. Ну в житті трапляються різні форс-мажорні обставини. І гроші треба точно мати. 

Батькам та свекрам ми також допомагаємо. Можемо оплатити комунальні послуги, купуємо продукти, возимо на дачу і там господарюємо. Даруємо на свята дуже дорогі подарунки – телевізор, побудова техніка, путівки в санаторій. 

У мого чоловіка є молодша сестра, Віолетта. І вона має двох донечок – Віка та Валя. Ми племінниць дуже любимо, щоразу приносимо їм якісь іграшки, розмальовки, солодощі. Віолетта з чоловіком заробляє небагато, набагато менше, ніж ми. 

І у травні Віолетта прийшла до нас з одним проханням – гроші:

– Хочемо діткам переробити ремонт у кімнаті. Дівчатка досі сплять на маленькому диванчику. А через літо почнеться школа, треба ноутбук взяти. 

– Добре, але ти обіцяєш повернути гроші.

– Так, я тобі все до копійки віддам. Орест якраз другу роботу шукає.

Я дала Віолетті гроші та поставила умову – повертати хоча б 2 тисячі гривень в місяць мені під розписку. 

Пошепки

Ми цього літа хотіли відвести діток кудись у гори, віддати у літній табір. Однак, вирішили зекономити. Поки діти відпочивають у моїх батьків на дачі, їм там добре. Є річка, ліс, свіже повітря, граються з сусідськими дітками постійно, додому навіть не хочуть йти. 

І ось я декілька днів тому відкриваю Фейсбук – а там фото Віолетти в Туреччині з дітками. Виявляється, що ніхто не планував ремонт робити. Зовиця нахабно мені збрехала, почала давити на жалість через дітей. А сама полетіла на море живіт гріти! 

Повірте, я свого Володю таким розлюченим ніколи не бачила. Він з люті аж почервонів, почав дзвонити до мами. Виявляється, свекруха про все знала і нам не сказала:

– Та ви б не далі їм гроші на море. А Віолетта дуже хотіла, ще й дітки ніколи не купалися. 

– Мамо, навіщо нам так брехати?!

– Вона твоя сестра, має право на відпочинок.

Навіть не стали чекати, поки вони приїдуть в Україну, одразу зателефонували та поставили умову – до кінця літа віддати нам борг. А Віолетта про це все розповіла мамі. 

Тоді свекруха показала свій диявольський характер. Так мене лаяла при сусідах, не соромилася того, що дітки це все чули. Потім ще проклинала мене, бо то я така скнара, жалію гроші. 

Частину грошей нам повернули. Однак, ніхто з родини Володі не хоче з нами спілкуватися. Навіть вчора у моєї старшої доньки було день народження, то ні зовиця, ні бабуся її не привітали. Донечка дуже довго плакала. 

Ось так брехня і гроші розсварили нашу родину. Тому це був останній борг у моєму житті. Кожна людина сама може заробити гроші на гарне життя. А моя відмова буде їм тільки стимулом. 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!