Я живу на одну невелику пенсію, на всьому економлю, бо допомоги мені чекати не має звідки. Одяг купую дуже рідко, продукти лише дешеві чи по акції. Живу сама у двокімнатній квартирі, тож і комуналка чимало з пенсії забирає.
У мене є дочка, але вона мені не допомагає, бо й сама важко живе. Має двох дітей і нещодавно знову пішла у декрет. Їх забезпечує лише чоловік, який постійно на роботі. До того ж ще взяли квартиру в іпотеку, то грошей дуже бракує.
В мене зі здоров’ям завжди були проблеми. В знаки далась моя робота. Я працювала листоношею. Постійно на ногах і в будь-яку погоду, то тепер ноги пухнуть і спина болить. Тому хотіла поїхати в санаторій підлікуватись. Весь рік збирала гроші.
А минулого місяця до мене приїхала донька з онуками. Грошей вона з собою не брала, бо у мами завжди «все включено». Коли були онуки, я ж не годувати у їх дешевими продуктами, а потрібно якісне все купувати.
Так, щодня я витрачала майже 1000 гривень – бо купувала м’ясо, молочні продукти, цукерки дітям, овочі та фрукти, соки. Також купила онуками дещо з одягу та й доньку не образила.
От все, що я збирала рік собі на лікування в санаторії – витратила за тиждень, поки у мене гостювали донька з онуками.
Коли сусідка мене запитала, чого ж я не їду в санаторій, відповіла їй, що «немає грошей, то й вдома». Тоді ж вислухала петицію стосовно цього від сусідки:
– Твоя донька геть знахабніла. Вона мала б тобі допомагати, а не з тебе гроші тягти.
– Їм зараз важко. Донька приїхала у подертих кросівках, що я їй взуття не куплю чи цукерок онукам?- захищала я доньку.
– То нехай живе за можливостями, а не рветься не ясно до чого, ще й з тебе гроші тягне.
Їй легко говорити, у неї дочка добре вийшла заміж та влаштувалась у житті, в мене ж геть інша ситуація.
Хіба я можу покинути свою дитину в скруті?
Хіба ж я не права, от скажіть?
Вибачте. Даних поки немає.