Виховувався я в сім’ї зі строгими порядками. Батьки завжди говорили мені, що дівчина повинна бути гарна і така, щоб з нею можна було будувати сім’ю, а на короткотривалі стосунки не витрачати сили. От я і дослухався до їхньої поради і ні разу про це не пошкодував. Так я хотів виховати і своїх дітей, правда, молодь зовсім інша і моральні цінності не такі, як в нас.
Мій син – красивий парубок, має вищу освіту, гарну роботу. Казав, щоб шукав жінку, яка в очі буде дивитися, а не в гаманець, але його оточують тільки недостойні. Хлопець наш спокою не має, і ми переживаємо всі.
Згодом не стало тещі, тесть занедужав, тож довелося брати його до себе. Я люблю батьків своєї дружини, вони все життя нам допомагали, за що я їм дуже вдячний. Однак забирати прийшлося не лише старенького, а й собаку – чорного кудлатого тер’єра. От і клопоту він нам наробив – навколо все гризе, на дітей огризається, наче скажений. Вже і кінологів викликав, щоб навчили мене з псами ладити, але без пуття. Сказали, що краще приспати.
Тесть не погодився й сказав, якщо не стане собаки, то і він піде за ним. Собака дітей кусає, а ті ховають укуси на руках, щоб я не бачив і не сердився. Прийшов час вести його на стрижку. Всі салони відмовилися приводити до пуття такого злісного собаку.
Потім знайомі порадили майстриню, яка все-таки погодилася. На 7 ранку привів я до неї собаку. Дівчина ця така тендітна, крихітна, страшно було давати їй в руки повідок. Правда, пес не пручався й спокійнісінько пішов за нею.
О 10 годині прийшов я за твариною, а дівчина ще стриже шерсть між пальцями. Я просто не впізнав нашого собаку – він був дуже гарний та стояв спокійно, наче на параді. Подумав, що це не мій пес, поки той не почав косити на мене очима.
– Добре, що Ви вчасно прийшли, я вам покажу, як йому треба чистити зуби і вкорочувати кігті.
Я тоді не витримав й розповів, яке життя цей собака влаштовує нам вдома.
– Ну зрозумійте його, в собаки не стало його важливої людини – господині. Зараз у нього стрес, а ви ще й забрали його з дому, вкрали проти його волі. От він втекти від вас і не може, тому поводиться озлоблено. Ви просто спробуйте з ним поговорити, заспокойте.
Завантажив я собаку в машину, поїхав прямо в старий тещин будинок. Відкрив, там порожньо, пахне нежитловим. Розповів йому все, показав. Пес слухав. Потім ми поїхали на кладовище, а він там ліг біля пам’ятника і не квапився додому. Ніби все зрозумів. Побув я з ним так годину, і ми спокійно поїхали додому.
Домашні пса не впізнали, а як впізнали, так відразу і не повірили. Тоді я почав розповідати всю цю дивну історію. Бачу, син одягає куртку й просить в мене адресу перукарки.
– Батьку, я з нею одружуся.
– Ти що геть здурів, може вона взагалі тобі не пара.
– Тату, якщо вона зрозуміла собаку і перейнялася його горем, то і мене зрозуміє.
Ось так пройшло вже три роки, вони дійсно одружилися й вже на підході мій перший онук. А собака живе з нами – спокійний та вірний.
Чи траплялося Вам також шукати спільну мову з собакою?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!