Колись я була маленькою дівчинкою і щиро хотіла, щоб мене любили батьки. І вони дарували мені тепло, але лише тоді, коли їм подобалась моя поведінка. Я мусила відповідати їхнім очікуванням і завжди боялась, що не зможу догодити.
Згодом у підлітковому віці я усім серце прагнула, аби мене кохали хлопці. Мені хотілося поринути у вир почуттів. Та я не розуміла, що усі вони переслідували свої цілі, їм байдуже до того, що в мене на серці.
Потім я вийшла заміж і щиро вірила, що тепер мене завжди кохатимуть, я ніколи не почуватимусь самотньо. Та натомість я лише віддавала свою любов. Спочатку чоловікові, а згодом ще й дітям. Вони буквально купалися в ній, а я була постійним донором.
Роки минали, але я й далі не відчувала, що мене люблять. Я була втомлена та виснажена. Діти пішли в доросле життя, а чоловік знайшов іншу. Врешті я остаточно розчарувалась і не хотіла вже нічого.
Згодом я взяла собі пса і невимовно тішилась, що він мене любить просто так, лишень за те, що я є. Він завжди з радістю мене зустрічав і сумував, коли я йшла. Вірнішої істоти у світі не існувало. Я нарешті збагнула, що жінки, які живуть самі з котами або собаками – зовсім не схиблені. Вони просто хочуть любові, якої люди не можуть дати. Та десь в глибині душі я розуміла, що і тварина використовує мене, аби мати харчі та затишний дім.
А тоді одного вечора я сиділа й дивилась у вікно. Там грайливо кружляло осіннє листя. Якоїсь миті я нарешті зрозуміла – єдина любов, яку я можу отримати просто так – це любов до себе.
Тож не чекайте, що хтось вас любитиме, що даруватиме вам тепло просто так. Не марнуйте час! Любіть себе, цінуйте свою роботу, навчіться ставити свої потреби на перше місце – і нарешті знайдете спокій.
Щирі почуття до себе, гармонія в серці – це найголовніше чого слід прагнути. Згодні?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!