Не має на світі абсолютно щасливої людини, яка була б усім задоволена.
Кожна людина має свій біль, свою рану, практично кожна…
Рубці можуть бути ще з дитинства, або з підліткового віку, а в когось вони абсолютно свіжі…
Хтось намагається приховати їх під гримом, а в когось шрам настільки свіжий, що до нього боляче навіть доторкнутися.
Ми постійно разом з цими рубцями, хтось їх соромиться, хтось постійно ховає, а комусь вони допомагають виправдати власні помилки…
Але всі ці шрами не змінюють одного факту – нам всім потрібна любов.
Зі шрамами важче знайти кохання, адже більшості вони огидні, і лише одна людина зможе їх дійсно полюбити.
Хтось цілиться в них знову, щоб заподіяти ту ж саму біль, від якої ми ледь відійшли …
Інший постійно пропонує нам смердючі ліки, які ніколи ще нікому не допомогли. А хтось хоче, щоб ці шрами зникли раз і назавжди, тому змушує лягти під ніж… вони хочуть нас змінити, а при цьому наносять лише нові та нові рани.
А є ті, яким рубці не заважають нас кохати, вони не задають надто багато запитань і не соромляться їх… Просто підходять дуже близько й цілують їх… Здається, що в цей момент шрами зникають, розчиняються…
А ще краще тоді, коли ми й самі мовчки цілуємо у відповідь їхні шрами. І просто кохаємо.
Все інше – не наше …
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!