Галина була ідеальною домогосподинею — вдома чистота, в холодильнику завжди багато каструль зі свіжими стравами. Субота в Галини проходила за чітким планом – вранці на базар, потім готувати їсти і ще все поприбирати. А тут ще й осінь і настала пора робити консервацію. Запланувала Галина закрити мариновані помідори, тому вирішила цієї суботи прокинутися з самого ранку, щоб все встигнути.
З чоловіком Галина у шлюбі вже понад 20 років, здається, що і чоловік кохає її, і діти щасливі, бо матір завжди смачно зготує, і в кімнаті прибере. Виховує Галина з чоловіком двох синів – один вже студент, а інший – у випускному класі. Але ніхто матері не допомагає, бо знають, що вона сама зі всім справляється. Ніхто вдома навіть посуд не миє.
От і Галина проснулася з самого зранечку, щоб купити 15 кг помідорів на консервацію. Донесла все сама – ледве додому затягла. Думала викликати таксі, але 100 зайвих гривень не було, й подумала, що сама донесе.
Прийшла Галина до хати, а чоловіка в ліжку нема, діти ще спали. Подумала, що він у справах поїхав, от і не стала турбуватися й приступила до хатніх справ.
Прийшов ввечері додому пізно, Галина вже стала переживати, стало якось тривожно на душі. Василь одразу взяв табурет і сів біля дружини. Сухим та спокійним голосом прямо в очі він сказав: «Я йду від тебе…».
Потім пішов в душ і ліг поруч спати. Галина і слова не могла промовити. Вона просто мовчки пролежала на ліжку. Вранці чоловік встав й почав збирати речі. Тоді в Галини серце вилітало з грудей, вона кричала на чоловіка, просила отямитися. Як він міг так просто перекреслити 20 років їхнього подружнього життя. Чоловік довго мовчав, а потім зізнався, що вже два роки зустрічається з іншою — новою обраницею стала його 36-річна незаміжня співробітниця Зоряна. Виявилося, що вона вже чекає дитину, тому Василь і прийняв це рішення.
Перед тим, як вийти з хати, Василь кинув погляд на помідори, що стояли під ковдрою і сказав: «Ой, Галино, якби ти не закрутки робила, а в салон краси пішла, я б може ще подумав. А так – я хочу доглянуту дружину, красиву, а не з банками консервації, і взагалі — я помідори ніколи не любив».
Після цього Галина просто не могла встати з ліжка, їй не вкладалося в голові, що чоловік, якого вона кохала, заради якого була готова на все і щодня жертвувала собою, міг її так покинути. Сини ж навіть не підходили до матері, поводилися так, ніби нічого не сталося. Хоча одразу помітили пустий холодильник.
А Галина просто не знала, за що їй братися. Ті банки з помідорами хотілося просто викинути у вікно. Глянула на себе в дзеркало – на скронях чітко було видно сивину, про манікюр чи педикюр вона і зовсім забула. Можливо, чоловік правий. Але зараз це вже не важливо, нічого не повернеш.
Що б ви порадили Галині?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!