Втекла з Харкова до Італії. Тут чудово, але місцеві зовсім не поважають українців

Як тільки почалася війна, ми з синочком вирішили втікати за кордон. 

Чому саме Італія? Тут вже досить тривалий час жила і працювала моя тітка, тож я подумала, що варто, їхати саме до цієї європейської країни. 

Хто ж знав, що на мене чекатиме таке розчарування?!

Ні, звісно, йдеться зовсім не про архітектуру, клімат, природу і все таке інше… Вся справа в людях та їх упередженому ставлені до українців. 

Грішити не буду, скажу одразу — вони щиро співчувають нашому горю і категорично проти жахливої війни. Але от приймати нас на постійне проживання у свою країну не поспішають.

Чому? Ну, по-перше, ми займаємо їхні робочі місця. Та то ще пів біди. По-друге, українські жінки, які досить часто, на наш сором, поводять себе зухвало, крадуть в італійок чоловічу увагу. 

Якщо Ви вірите в те, що після жахливих подій, які трапилися на нашій рідній землі, звістки про сильну і незламну Україну облетіли весь світ — то дуже помиляєтеся. 

Більшість італійців, на превеликий жаль, досі плутають нас з “братніми народами”, які насправді є запеклими ворогами не лише для нас, але й для всього цивілізованого світу. 

До речі, коли всі чують про Україну, то тільки співчутливо махають головою, бо ж в Європі наша держава вважається країною “третього світу”. 

Пошепки

Як же мене це дратує! Я усім новим знайомим розповідаю про те, що 80% мешканців моєї Батьківщини мають вищу освіту. Їх це дивує так, ніби я їм якісь небилиці розказую. 

Довго роздумувала над тим, чого ж все так плачевно складається? 

Скажу відверто, хоч і знаю, що мене зараз заклюють… В такому ставленні європейців до України винні самі українці. Як би це парадоксально не звучало, але все так і є. 

Як італійці формують собі уявлення про наш народ? Правильно! Зі спостережень за туристами чи переселенцями, а наші поводяться, м’яко кажучи, не завжди коректно і виховано. 

Таки правда, що Україна починається з кожного з нас. Якщо ми не дбатимемо про власну культуру, не розвиватимемо свою особистість, то ніколи не покажемо світові, яким світлим, чистим і неповторним є український народ!

Не обманюйте себе, на чужині Ви ніколи не будете своїми. Процес інтеграції буде важким та тернистим і ніколи не дійде до логічного завершення. 

Команда “Пошепки” натрапила на цю відверту історію нашої читачки, яка ще раз доводить те, наскільки важко жити далеко від рідного дому. Ми рідко замислюємося над тим, що Україна є нашим безпечним пристановищем, нашою Батьківщиною, яку ніколи й нічим не заміниш. Як би добре і прогресивно не було в Європі, але відчуття захищеності нам може подарувати тільки рідна земля. 

Як вважаєте Ви?

Напишіть нам у коментарях на Facebook

Фото ілюстративне

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Sofia
Adblock
detector