Я одружився з Христиною досить рано, мені тоді тільки 21 було. Молодий, ще дурний та наївний, думав, що у нас буде прекрасне життя.
Спершу наш шлюб дійсно нагадував казку. Христина була дуже красивою дівчиною у нас на потоці. Дуже радів, що саме я зумів “відхватити” таку красуню. Христя смачно готувала, прибирала, постійно була з дітками. У нас, до речі, їх двоє – старший син Святослав та молодша донечка Софійка.
Однак, потім мені це все почало набридати. Чесно, навіть не було бажання приходити додому після роботи. Ті постійні крики дітей, розкидані іграшки, у Христини були постійно до мене якісь претензії. Бо, бачте, не хочу виконувати батьківський обов’язок.
– Я цих дітей тільки для себе народжувала? Ти їх батько, піди, погуляй на майданчику.
– А нічого страшного, що я втомився на роботі та хочу просто відпочити?
Сварки були щодня. Як не за роботу, то за гроші. Як не за гроші – то через побут. Словом, така напружена ситуація ще більше відштовхувала мене від Христини. Навмисне просив у директора давати мені додаткову роботу. Він думав, що я так хочу надбавку до зарплати. А я намагався зробити все, аби тільки не їхати додому так рано.
І одного разу мої нерви здали. Я захотів розлучитися з Христиною. Однак, не мав тої сміливості та не міг сказати це в очі.
Тому вирішив це зробити досить нестандартно. Тоді мій кум Олег збирався їхати в Німеччину на заробітки і кликав мене за компанію. Я навіть ні каплі не вагався. Звільнився з попередньої роботи, зібрав валізу та купив квитки на потяг. Думав, що я так одним пострілом прикінчу одразу двох зайців – розлучуся з Христиною та зроблю грошей. Куплю собі нову квартиру чи машину, там вже як Бог дасть.
Як тільки приїхав, то одразу зателефонував жінці. Христина досить спокійно відреагувала, просто сказала у слухавку “гаразд”. Чесно, навіть якось образливо стало.
Але у Німеччині мені було дуже важко. Чужі люди, чужа країна, чужа мова. Я не міг собі спокійно купити пиво, стояв на касі та говорив, наче той баран. Ще й директор на роботі такий паршивий попався, що словами не передати. Постійно ставив вигадані штрафи, затримував зарплату та міг добряче накричати на тебе просто так.
Я намагався якось відволіктися від цього стресу. Познайомився з одною жінкою, до речі, українка з Донецької області, звали Катюха. Вроді от нормальна жінка, ми через тиждень знайомства почали жити разом. Але от потім… Ну це був жах, чесно.
Катька постійно курила, всю зарплату могла витратити на цигарки. Приходила додому, діставала пачку та палила одразу на дивані, де ми спали. Не прибирала, не готувала їсти, не хотіла навіть купити продукти.
– Я тобі не хатня робітниця. У мене була важка зміна на заводі, дай мені відпочити! – дорікала Катя.
І мало того, що я приходив втомлений після роботи, то ще хазяйнував дома. Готував нам їсти, мив посуд, кидав одяг у прання. Майже половина зарплати йшла на продукти, комунальні послуги. Здавалося, що я просто якийсь раб.
Через 7 місяців я не витерпів такого цирку, чесно. Тоді Катя поїхала в інше місто на роботу, а я швидко зібрав речі, зателефонував директору та сказав, що звільняюся. Одразу поїхав на вокзал та купив квитки додому.
Всю дорогу у потязі я думав тільки про Христину. Чи дасть вона мені другий шанс? Чи пустить додому? А як на моє повернення відреагують діти? Ми ж не бачилися рік…
У мене аж руки тремтіли, коли я стояв біля дверей нашої квартири. Майже 10 хвилин налаштовував себе на те, що треба серйозно поговорити з жінкою. От вже уявляв, як Христина викине мої речі через вікно, буде кричати, битися.
Але на мій подив, вона спокійно пустила мене додому. Ми поговорили на кухні, я все пояснив, чому так от її кинув. Потім став на коліна, почав плакати, цілувати їй руки, міцно обіймати за ноги. На щастя, Христина дала мені другий шанс.
І ось так минуло вже 10 років. Я щодня дякую Богові, що послав мені таку розумну жінку. І тільки тоді я усвідомив, що вчинив, як справжній боягуз. Адже замість того, аби просто вирішити проблему, я від неї втік.
Стараюся якось залагодити досі ту провину. То куплю жінці гарні речі, букет квітів подарую просто так. З дітками почав багато часу проводити. Щовихідних ми їздимо кудись на природу чи в гори.
Я досі радію, що маю таку прекрасну родину. Не дарма кажуть, що тільки з роками ти починаєш цінувати жінку та дітей. Тоді був молодий та дурний. А зараз розумію, що Христина та дітки – то найкращий подарунок, який послав мені Бог.
А Ви б дали цьому чоловікові другий шанс?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!