У шлюбі я не живу, хоча маю чоловіка. Ми з ним разом уже 1,5 роки. Познайомилися трохи давніше. Перед тим, як з’їхалися був квітково-букетний період. Потім усе почало розвиватися дуже стрімко. Пристрасть узяла гору і ми відтоді живемо разом.
Досі він жив на орендованій квартирі, а в мене власне житло, тож, ясна річ, що тільки дурень від такого не відмовиться.
Зрештою, у цих стосунках мені подобалося все. Він чоловік працьовитий, біля дому і по господарству порається. Втім, є одна проблемка. Характер у нього непростий. Людині майже 40 років, а він сварливий, як базарна баба. Усі наші відносини – це суцільні сварки. Так триває кілька днів, потім миримося, а тоді все по колу.
Максимальний період, коли ми прожили в мирі та злагоді – 3 тижні. Я вже навіть встигла зрадіти, що все у нас налагодилося, а потім все знову повторилося.
До слова, скандалити починає він через різноманітні дрібниці. Чіпляється до сяких нісенітниць, бо має дуже запальний характер. Постійно дратується, вибухає на якісь мої слова. А потім замовкає на тиждень, буває і на два. Просто ображається, як жінка. Треба бігати за ним, пробачення просити і таке інше.
У цей тиждень-два він майже не розмовляє зі мною, мало їсть, спить до мене спиною, не торкається мене. Чекає, доки я перша піду на контакт. Інколи я справді намагаюся з ним поговорити, але це лише погіршує стосунки. Ми сваримося ще більше. Намагаюся його обійняти чи поцілувати, не дає. Стаю байдужою – це ще більше ускладнює ситуацію.
Усе, що мені залишається – чекати, доки йому перейде. Тільки потім він починає розмовляти, вдаючи, що нічого й не було.
Словом, кому нічого поганого не скажеш, бо образиться і знову піде в себе, зате мені висловити все своє невдоволення він не соромиться. Мені доводиться мовчки все вислуховувати, кивати головою і йти. Потім у нас знову ідилія та мир на декілька днів, до нової причини посваритися. Це якесь коло, розірвати яке мені не вдається.
Спочатку мене це лякало і дратувало. Тепер ніби змирилася. Просто звикла, а що ще мені залишається? Хіба що час від часу мені на думку спадає розлучення. Думаю, може, усе ж таки варто ризикнути.
Я дуже втомилася від цих емоційних качель. Зате, коли ми в мирі, то я відчуваю, що кохаю ю людину до нестями. І що тепер робити? Який вихід із ситуації підкажете?
Що порадите жінці?
Як впоратися з характером чоловіка?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!