Колись я присягалась, що нізащо не втручатимусь в сімейне життя сина. А дарма! Ніколи не знаєш, що в житті чекає.
Свого часу я страшенно натерпілась від свекрухи. Вона вважала, що я не пара для її Миколи. Він ж бо розумний, в лабораторії працює. А я хто? Звичайна дівка з села, швачка за професією. Зіна Михайлівна мені жити не давала. А діватись було нікуди, ми квартири не мали. Вона всюди свого носа пхала. Врешті й намовила чоловіка проти мене. Знайшов Микола іншу, а я з малим сином на руках в село поїхала.
Тоді я залишила дитину з батьками, а сама до Італії поїхала. Шість років там працювала, приїхала й дві квартири купила. В одній ми жили – іншу здала, аби гроші були. Також шила одяг вдома, клієнтів завжди вистачало.
Андрійко ж зростав дуже добрим і спокійним хлопчиком. Часом мені навіть прикро було, що характер має надто слабкий. Довго він дівчини не мав, страждав від нещасного кохання. А тоді Люду зустрів. Та дівка відразу все взяла у свої руки. Я переймалась, що вона ним командує. Та не втручалась. А подруга мене заспокоювала.
– Твоєму Андрію така й треба, щоб підштовхувала, мотивувала.
Пустила я молодих в другу квартиру. Згодом онук народився, я дуже раділа. А тоді якось син прибіг до мене й каже.
– Мамо, я на ще одну роботу влаштувався. Додому на вечерю не встигатиму. Ти ближче, можна до тебе приїжджати?
– Звісно сину! А коли ти ще працюватимеш? Як встигнеш?
– У другу зміну. З 18 години до другої ночі.
– А відпочивати коли? Ти що?
– Це не надовго. Поки ми справи владнаємо.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Мене це налякало. Адже син й без того важко працював. Та Люді грошей все мало. Вирішила я піти з нею все ж поговорити. Приїхала без попередження в суботу. Дивлюсь, Андрій прибирає, а вона – серіал дивиться. Малий грається в куточку, нікому не потрібний.
З обличчя невістки було видно, що мене бачити вона аж ніяк не рада. Неохоче запропонувала чай.
– Ну що, скоро онук в садок піде. Часу більше вільного буде. На роботу вийдеш – Андрію поміч.
– Я вирішила продовжити декрет. Не хочу за ті копійки працювати.
– Та може, щось краще знайдеш! Андрію важко!
– Він чоловік, має нас забезпечувати.
Тут вона побачила, що син не помив в кутку підлогу й почала кричати:
– Ти що, сліпий?
Він мовчки пішов мити. В мене від цього очі на лоба полізли. Та найбільше лякає інше. Андрій має дуже поганий вигляд, схуд, колір обличчя тьмяний, скаржиться на біль в грудях. Я переймаюсь, що доведе його ця Люда.
Довго не знала, чим зарадити. Вважаю, що невістка має працювати, як усі нормальні жінки. Не вигадала я нічого кращого, прийшла до молодих і заявила:
– Ви вже досить довго живете в моїй квартирі. Маєте виплатити половину її вартості. Щоб я гроші на старість мала.
– А де ми їх візьмемо?
– Люда, тобі доведеться знайти роботу. Бо ж Андрій і з двома змінами не впорається.
Невістка страшенно образилась, зчинила скандал. А трохи згодом син прийшов до мене і почав просити, аби я передумала. Тут я його заспокоїла.
– Сину, дружина зовсім тебе не цінує. До могили доведе. Дивись, що я вигадала: нехай Люда йде на роботу, бо гроші ж треба віддати. А ти свою другу зміну покинеш, лиш їх не казатимеш, будеш в мене відпочивати.
– А як ми гроші назбираємо?
– Ти не переймайся, я тобі тихенько все віддаватиму, а ти скажеш, що заробив.
Від такого хитрого плану син знітився. Каже, що не хоче обманювати дружину. А я іншого виходу не бачу. Хіба розлучатись!
Як гадаєте, як вчинити в такій ситуації?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!