Усе життя мені було соромно через маму. Вона дуже специфічна людина. Народила мене в 17 років. Тато покинув її. Вона без роздумів залишила мене із бабусею і взялася налагоджувати особисте життя.
Ми живемо у маленькому місті – всі всіх знають. Тож уявіть, як мені було неприємно постійно чути, що моя ненька то з одним, то з іншим живе. А у старших класах, коли я почала ходити на дискотеки з однолітками неодноразово доводилось ніяковіти, адже мама теж приходила на танці та поводилась, наче молода дівка.
Згодом вона на кілька років поїхала до Італії. Там вийшла заміж, я вже зраділа. Подвійна вдача – мама далеко, ще й нарешті любов свою знайшла. Та раптом коханий її помер, вочевидь був не молодий. А його діти вигнали мою неньку, ні копійки не давши.
А оскільки мама до роботи була неохоча – повернулась додому.
Я ж завжди була повною протилежністю мами. Мабуть, свідомо не хотіла такою бути. З хлопцями не зустрічалась до 21 року. А заміж вийшла у 26, закохалась. Мами на весіллі не було, тоді вона ще в Італії щастя шукала.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
А от коли повернулась – схотіла познайомитися. Як я цього боялась – словами не передати. Сподівалась, що мама змінилась. Але ж де там. Прийшла до нас на вечерю в коротесенькій спідниці й прозорій кофтині.
Сіли ми за стіл, а вона й питає мого чоловіка:
– Хіба ж мама не краща за доньку? Подивись я й гарніша і фігура краща в мене. Та й досвіду більше. Знаю, як потішити чоловіка.
Мій чоловік почервонів. Не чекав він такого від тещі. Та ненька вирішила продовжити.
– Як на мене, зрілі жінки значно кращі за молодих. А ти як гадаєш?
Тут мій чоловік не розгубився.
– Мені здається, краще, щоб люди шукали собі пару свого віку. Все ж інтереси схожі й можна разом старість зустріти.
Не сподобалась така реакція мамі. Вона пішла невдоволена. Наостанок я вирішила її спитати прямо.
– Мамо, а на що ти розраховувала? Хотіла звабити чоловіка доньки? Навіщо?
– Ти не розумієш, я його перевіряла. Тобі допомогти хотіла.
– То ти більше до нас не приходь, вистачить перевірок.
Вона образилась і пішла. Та я переконана – все вірно зробила. Мама має залишатись мамою. Взірцем, людиною, котра заслуговує на повагу.
А що б ви зробили на моєму місці?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!