– Ви бідолашній родині зіпсували свято! Через вас діти залишаться без подарунків! – дорікали сусіди у Вайбері. Але не розумів, чому вони так агресивно на мене накинулися

Отож, цього жовтня ми з жінкою та дітками нарешті переїхали в нову квартиру. До того майже 8 років тіснилися у маленькій однушці, яку колись отримав у спадок від мами. Звісно, місця нам катастрофічно не вистачало, тому ми з жінкою довго відкладали на більше житло.

Я час від часу їздив у Німеччину чи Польщу на заробітки. Але відколи почалася війна, то шукав роботу тут, у Львові. Добре, що теща часто забирала діток до себе у село. От цього літа взагалі малі поїхали на 3 місяці відпочивати. Моя робота не ма графіку, можу приїхати додому як о 6 вечора, так і в 9 чи навіть 10. У жінки в салоні так само, вона може мати багато клієнтів за день.

У серпні нам трапилася гарна квартира, простора, на 3 кімнати в хорошому районі Львова. Правда, довелося позичити пару тисяч доларів у родичів та продати машину, аби зробити ремонт. 

От наприкінці жовтні ми нарешті переїхали. Звісно, борги треба віддавати, але ми щасливі, що купити омріяне житло. Тим паче, діти швидко знайшли друзів. Нова школа поруч, як і садочок, треба тільки перейти дорогу. Я можу вийти на балкон та побачити їх подвір’я. 

Мене одразу додали у головну бесіду, де є всі сусіди з нашого будинку. Переважно ми обговорювали нейтральні питання – хто чергує з миттям під’їздів, в кого є світло чи хто може позичити якісь інструменти для роботи.

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Однак, декілька днів тому мене додали у Вайбері ще в одне бесіду. Як виявилося, на 1 поверсі живе малозабезпечена родина – жінка, чоловік та 4 дітей. Я часто бачив сусіда, як він палив біля будинку або ж пиячив на лавочці. Ну, типовий тунеядець, так сказати. 

Їх діти були одягнені дуже брудно та бідно, гралися старими чи зламаними іграшками. Троє хлопчиків були постійно короткострижені під нуль, дівчинка так само. Я навіть спершу не зрозумів, що то дівчинка, поки мама не покликала її на майданчику.

До речі, сусідка була до пари своєму чоловікові. Вийде на майданчик, сяде на лавку та дістане цигарки або ж пляшку пива. Раз їй зробив зауваження, аби вона попіл не струшувала до пісочниці – то вона так хижо на мене глянула, наче я їй хотів хату спалити. Тепер зі мною навіть не вітається, коли бачить на дворі чи в будинку. 

Так от, хтось з сусідів запропонував скинутися по 500 гривень, аби купити для тої родини якісь подарунки на свята. Всі одноголосно підтримали цю ідею, але ми з жінкою відмовилися. Написав ввічливо та пояснив наше фінансове становище. Адже ми досі віддаємо борги за квартиру та відкладаємо нашим донечкам на свято.

І тут на нас просто посипалися повідомлення з прокльонами лайкою:

Пошепки

“Ось це ви скнари, важко родині допомогти?! Там дітки маленькі!” 

“500 гривень вам погоди не зроблять, а дітки отримають подарунки”

“Ну зате ми тепер знаємо, кому наступного разу не допомагати!”

Тоді я поставив одне запитання  – чому цією родиною не займається служба опіки? Знаю, що якщо у родини нема грошей, то держава повинна виділяти якісь виплати чи привозити продукти. 

Ну і яка є гарантія, що ті гроші батьки витратять на дітей? Не факт, що чоловік купить собі горілки, а жінка цигарки. Ці люди у мене взагалі не викликають довіри, чесно.

Звісно, ми тоді гроші не дали. І тепер сусіди влаштували нам “холодну війну”. Навіть діти не хочуть гуляти з нашими донечками на майданчику, почали дражнити та ображати. Ясно, що то намовили батьки проти нас. 

Я не почуваюся винним через таку відмову, жінка мене повністю підтримує. Ну не розумію, чому повинен допомагати такій родині. Там чоловік нормальний, може піти на роботу та гроші заробляти. Тільки хай би кинув пити. 

Взагалі, перед тим, як стільки дітей народжувати, треба спершу мати хоча б якийсь початковий капітал. Бо дітям потрібний гарний одяг, освіта, їсти, якісь іграшки та книги купувати. 

А коли в тебе ні копійки в кишені – то дуже погано та навіть безвідповідально. І ми особисто з жінкою не винні в тому, що такі горе-батьки досі існують

Але чому на нас сусіди образилися – того не розуміємо. Так було важко ввійти в наше становище? 

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector