Ми з Павлом багато допомогли зовиці Наталі з першою дитиною. На хрестини купили срібний ланцюжок, а також великий дитячий манеж, який коштував понад 4 тисячі гривень, одяг для немовляти. Але в куми Наталя взяла свою найкращу подругу. Проте я не ображалась, навпаки – думала, що буде менше турбот.
І найцікавіше – всі речі для малюка мали купувати ми з чоловіком, уявляєте! Коли дитині виповнилось три роки, Наталя натякнула про дитячий електромобіль. А наступного разу почула:
– А мій Андрій тепер до літер проявляє цікавість, думаю “Букварик” йому ще зарано…
Тоді ми з Павлом купили велетенську інтерактивну дошку з алфавітом. Іншим разом – футбольний м’яч та спортивну форму.
Але сама Наталя ніяк не цікавилася нашою донечкою Софійкою. На свята дарувала якусь дешеву шоколадку і на тому “дякую”. За весь час вона ні разу не зробила гідного подарунка. Хоча це ж її племінниця!
А нещодавно в родині трапився конфлікт всесвітнього масштабу.
У мене є рідна сестра Ірина, вона пару тижнів тому народила донечку. Іра заздалегідь попросила мене відкласти їй дитячі речі, що залишились від Софійки, і навіть відкупила коляску. Це була дорога річ, гарного рожевого кольору (який ще не вицвів), тож сестра заплатила повну суму. Ще й Софійці потім принесла подаруночки просто так.
Та днями до нас зайшла свекруха і сказала, що Наталя знову вагітна. У неї буде дівчинка. Тоді Любов Андріївна наполягала, що всі дитячі речі Софійки слід віддати Наталі та її майбутній дитині. І коли дізналась, що я віддала усе сестрі, дуже розлютилась:
– Ваша Іра могла б купити собі нову коляску!
– То купіть коляску для Наталі. Чи вона все життя збирається випрошувати у нас подарунки?
– То ти так про рідну сестру говориш?
– Кожна річ має свою ціну і наша щедрість не безмежна.
Свекруха дуже розгнівалась. І пожалілась родичам, які ми скупі!
А зовиця Наталя не хоче просити нас на хрестини. Але ми не дуже сумуємо. Може, хоч цього разу заощадимо.
Вибачте. Даних поки немає.