Я заробітчанка, подалася на роботу в Португалію ще у 2017 році. Тоді моя донечка виходила заміж, відповідно, треба гроші і на весілля, і на квартиру молодятам. На мою скромну зарплату пекарки на комбінаті хіба могли якесь застілля вдома організувати.
І так почалися мої “гастролі” Португалією. Була і в Лісабоні, Еворі, Бразі. Останній рік живу в місті Порто. Звісно, тут я не відпочиваю та не гріюся на пляжі, а важко працюю на заводі, фасую рибу та птицю. Навіть влітку тут страшенний холод та мороз, треба одягати рукавички аби пальці не замерзли. Носила з собою постійно термос з теплим чаєм та одягала 2 пари светриків.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Зате от я нарешті назбирала грошей дітям на гарну, трикімнатну квартиру в новобудові. Яка ж була домовленість – я житло, свати – ремонт. Однак, коли я приїхала на новосілля, то зрозуміла, що пані Ольга геть не дотрималася своєї обіцянки.
Заходжу у квартиру – а там старий килимок для взуття, вішаки на одяг погано закріплені та хитаються. Стіл та крісла якісь не модні, ніжки обтерті та оббиті. Чайник найдешевший з Епіцентру, а пральна машинка вже виглядала так, наче її на смітник треба негайно винести.
– То ви так дітям ремонт зробили?
– А що? Он стіл та крісла з дачі забрала, свою пралку віддала. Чи мені теж валізи пакувати та на заробітки їхати, як ви?
Мене дуже обурила така поведінка свахи. От навіщо обіцяти, а потім так нагло брехати. Адже зробити ремонт набагато дешевше, ніж купити квартиру, погодьтеся. І мені дуже неприємно, що донька Ліда повинна жити от в таких умовах. Бо навіть під’їзд у будинку виглядав набагато краще, ніж квартира!
– Мамо, не сердься. Ми самі потім з Олегом зробимо кращий ремонт, відкладемо гроші.
Однак, за 7 років діти спромоглися купити тільки телевізор та дитяче ліжечко. А та стара пральна машина досі ламається, її навіть страшно вмикати. Про чайник за 100 гривень з Епіцентру взагалі мовчу, його щоразу треба промивати від накипу. Донька навіть соромиться подруг в гості кликати. Бо уявляєте, який контраст – така розкішна новобудова з охороною, а квартира совдепія страшенна!
Час від часу я висилала доньці продукти, одяг чи іграшки для малюків. Думаю тут ще декілька років попрацювати, а коли закінчиться війна, то вже повернуся додому. Заодно вийде собі на спокійну старість відкласти.
Також я думаю вже відкрити власний бізнес в нашому містечку. Наприклад, продуктовий магазинчик. Возитиму якісь сири, ковбаси, солодощі з Португалії і там вже продаватиму. Це дуже хороший заробіток, бо люди постійно хочуть їсти!
Цього разу я приїхала додому та взяла кругленьку суму, якраз на те, аби купити приміщення. Знайду продавця, надсилатиму йому раз на тиждень продукти, а там вже як діло піде.
Донька, Олега та особливо сваха були в курсі, що я їду не з порожнім гаманцем. Тому за столом пані Ольга почала нарікати, як дітям погано живеться:
– Он машина мого Олежика. Та її спробуй заведи, ще й у такий мороз! Глохне на кожному повороті, я вже боюся з ним їздити.
– Так в чому проблема, продайте це ржаве корито та купіть нову машину.
– От і проблема, що ви не бачили ціни на машини. То ж курс долара підріс. А в нас у гривнях ніхто продавати не хоче, або долари, або ж євро. Зараз треба мінімум 10 тисяч віддати.
– І що? Ваш син не може гроші заробити?
– Може. Але то довго чекати, а машину треба вже!
Я одразу зрозуміла, до чого хилить сваха. Було цікаво слухати, як пані Ольга намагається мене перехилити на сторону її сина.
– То ж для дітей машина має бути, бо як то – кожен день маршрутками їздити? Там холодно, брудно, людей багацько.
– І тому краще попросити у мене гроші на машину? Які я сама заробила собі на бізнес?
– Ви ще встигнете на 10 таких бізнесів заробити в тій Португалії. А діти он без машини.
– Раз ви така мудра жінка, то чого самі грошей не назбирали?
– Так на мою зарплату вчительки хіба старі жигулі їм куплю!
Я далі не хотіла слухати побрехеньки свахи, зібралася та пішла додому. Найбільше мені було прикро за доньку. Ліда просто сиділа за столом та мовчала, навіть не хотіла глянути мені в очі. Невже вона дозволяє у квартирі, яку я їй купила, командувати чужим людям?
От хіба я мало дала єдиній дитині? Оплатила дороге весілля в ресторані, квартиру дала! А тепер ще й повинна дати гроші на нову машину? Врешті-решт, Ліда має чоловіка, який повинен думати про те, як забезпечити родину. Чи мені до кінця життя працювати в тій Португалії, аби дітей та онуків прогодувати?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!