Мій син Сергій одружився 15 років тому, має доньку та дружину Лесю.
З сином у мене завжди були хороші стосунки. Ми говорили про душах, він завжди мені приїде і допоможе. Я живу в селі, а син після весілля переїхав у місто з дружиною.
Леся теж сама з села. Її батько отримав квартиру і віддав молодим, сам же переїхав назад до села.
Після весілля Леся категорично проти, щоб син до мене їздив і довше лишався. Не раз вона телефонувала:
– Ви совість маєте? Сергію додому довго добиратись, а ви його у себе тримаєте – сварилась Леся.
З онукою я теж дуже рідко бачусь. Леся її не привозить в село, а сама до них приїхати не можу без запрошення невістки. Не знаю, чому вона так проти мене налаштована.
Я не раз просила сина і невістку, щоб приїхали набрали ягід, зараз же літо сезон. Чи яєць хотіла передати м’яса, але невістка проти.
– Ми все, що потрібно на базарі купимо – каже Леся.
Нещодавно у мене зламався телефон і я попросила сина приїхати. Зателефонувала від сусідки. Я не просила його купувати новий телефон, бо знаю, що їм важко. Але мій син, добра душа, вже ввечері приїхав до мене з подарунком.
– Тримайте, мамо. Користуйтесь. Тільки прошу, Лесі не кажіть – казав Сергій.
.
Я зрозуміла, що Леся не знає про цю покупку. Син побув у мене трохи – покосив траву, допоміг обірвати малину та почистив у поросяти.
Я вже й сама просила сина, щоб їхав.
– Я тебе не вигоню, сину, але ж Леся буде сердитись. Не хочу, щоб ви через мене сварились.
– Мамо, я так втомився – каже Сергій.
– То лягай відпочинь чи вдома поспиш. Не треба було це все робити, я б якось сама.
– Ви не зрозуміли, мамо, я від життя з Лесею втомився. Маю її в усьому слухати. Навіть вас запросити в гості чи довше у вас побути не можу. Хіба ж це сім’я така? Я ніби у в’язниці. Терплю це все лише заради доньки, але не знаю на скільки мене ще вистачить.
Я не чекала таке почути від свого сина. Він завжди намагався підтримувати всіх, мав гарний настрій, а тут геть понурий.
– Синку, сім’ї різні бувають. Я не ображаюсь на Лесю за її таке ставлення. Якщо це через мене – не руйнуй сім’ю – казала я, хоч мені і прикро було через таке ставлення невістки.
– Ні, мамо. Це не лише через вас. Я просто втомився від такого життя під постійним наглядом і контролем.
Син поїхав від мене дуже зажурений. Не знаю як його підтримати та розрадити.
Дайте пораду, як вчинити сину?