– Ви якого біса мої речі чіпаєте? Ще раз таке побачу – на поріг вас не пущу! – кричала невістка. А я всього лише її безлад прибрала, могла б і подякувати!

Моя невістка мало того, що лінива, так ще й дуже невдячна дівка!

Мій Артемко Риту за жінку взяв ще три роки тому. Я проти неї нічого не мала, вона мені весь цей час здавалась нормальною, вихованою дівчиною. Були там в нас якісь непорозуміння, але кілька місяців тому вона народила мені онучку. І всі образи зникли самі собою. Аби допомогти молодим батькам, я почала частіше заходити до них додому. То смаколики приносила, то з Іванкою сиділа. Словом, виконувала всі обов’язки нормальної бабусі.

Але кілька днів сталось те, після чого я ту Риту взагалі бачити не хочу!

Прийшла я ж до них у гості, як завжди, аби онучку побавити. Там вже Артем й сказав, що їм треба терміново в магазин заскочити. Попросив, аби я посиділа з дитям кілька годин. А мені ж то тільки в радість! Відправила я дітей у справах, поклала Іванку спати та захотіла глянути телевізор. Але ж пульта знайти так і не змогла! 

Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Та і як там можна взагалі щось знайти? Такий безлад невістка розвела, що страшно й глянути. Одяг розкиданий, підлога не мита, холодильник пустий… Як схопилась я за голову, коли все то побачила, як взяла віника та совка в руки! Квартира через дві години аж сяяла, так чисто було. І хіба ж ото воно так важко, у чистоті жити?

Я ж думала, що діти вернуться та мені хоч подякують, що їй із свинарника квартиру зробила. Та де там! Як роззявила на мене Рита рота, як почала верещати!

Пошепки

– Ви що наробили?! Хто вас просив наші речі чіпати? У себе дома робіть все, що заманеться. А у своїй квартирі я й сама лад наведу.

– Еге, я бачила, як ти його наводиш. Найти ж нічого в чотирьох стінах не можна! Артеме, скажи щось своїй жінці! – крикнула я Артему.

– Мамо, вона правду каже. Тебе ніхто не просив сюди свої порядки нести. Ми ж у тебе нічого вдома не чіпаємо, – випалив тоді мені син. 

От ви можете собі таке уявити?! Я для них як краще хотіла, стільки сил витратила, стільки часу. А воно он як, уже матері і трогати нічого не можна! Ходити до них я перестала. А вони й не звуть… Не розумію, що я зробила не так?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

VikaB
Adblock
detector